Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В.

суддів Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

розглянула в судовому засіданні 10 листопада 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2017 року.

Вироком Вугледарського міського суду Донецької області від 21 червня 2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Волноваського районного суду Донецької області від 7 квітня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 11 вересня 2014 року на підставі ст. 6 ЗУ "Про амністію" від 8 квітня 2014 року,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в серпні 2016 року, умисно, повторно, незаконно придбав, виготовив, перевіз до м. Авдіївки Донецької області, та зберігав для власного вживання без мети збуту, особливо небезпечний наркотичній засіб канабіс.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судами не враховано у повній мірі особу засудженого та обставини вчинення злочину, той факт, що судом не враховано як пом'якшуючу покарання обставину - вчинення злочину у зв'язку із збігом тяжких обставин, а саме перебування поблизу зони проведення антитерористичної операції. Як наслідок, засуджений вказує, що йому призначено занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_2 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, працює. Також, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставин, які пом'якшують покарання засудженому в ході судового розгляду не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженому судом визнано рецидив злочину.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65- 67, 69, 75 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, про що засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

При розгляді апеляції засудженого, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) від 2 червня 2016 року, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.