5-1460к08 Про вчинення розбійного нападу, умисне вбивство - 22.07.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_2та засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2007 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Ташаула Галабинського району Ташкентської області (Республіка Узбекистан), мешканця села Довгалівка Балаклійського району Харківської області, громадянина Республіки Узбекистан, такого, що не має судимості,

засуджено за:

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 4 ст. 187 КК України - до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця та мешканця села Савинці Балаклійського району Харківської області, громадянина України, раніше судимого - 06 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 186, 297 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за:

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено покарання - позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця та мешканця села Савинці Балаклійського району Харківської області, громадянина України, раніше судимого - 21 вересня 2006 року за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за:

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 4 ст. 187 КК України - до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено покарання - позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання всієї невідбутої частини покарання за попереднім вироком ОСОБА_4 визначено остаточне покарання - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну й моральну шкоду відповідно в розмірі по 906 гривень та по 166 666 гривень з кожного, а також судові витрати на користь держави в розмірі по 1 089 гривень з кожного та окрема з ОСОБА_1 на користь експертної установи в сумі 94 гривні 15 копійок.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у злочинах, які в хронологічному порядку вони скоїли за таких обставин.

15 квітня 2006 близько 01 години ОСОБА_3, будучи стані алкогольного сп'яніння, в групі з ОСОБА_4 (засудженого раніше окремим вироком), всередині будинку № 16, розташованого на вулиці Ватутіна в селі Савинці Балаклійського району Харківської області, грубо порушив громадський порядок, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю побив мешканців того будинку ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також неповнолітню ОСОБА_8, спричинивши їм відповідно фізичну біль та легкі тілесні ушкодження, обзивав їх брутальними словами, проявив особливий цинізм, коли перед літнього віку ОСОБА_9 оголив статеві органи.

23 грудня 2006 року ОСОБА_1 у залі ігрових автоматів "Фенікс" на вулиці Гагаріна №12-а в місті Ізюмі Харківської області програв велику суму грошей, яку вирішив повернути шляхом скоєння розбійного нападу на умисного вбивства касира-оператора. З цією метою він приїхав у село Савинці Балаклійського району Харківської області для того, щоб запропонувати брату своєї дружини ОСОБА_3 скоїти задумані ним злочини. ОСОБА_3 погодився з тією пропозицією й для реалізації задуманого з місця свого проживання взяв цільнометалічний молоток і навісний замок.

Близько опівночі 24 грудня 2006 року ОСОБА_1та ОСОБА_3 приїхали до приміщення залу ігрових автоматів. Там до них приєднався ОСОБА_4, який після ознайомлення із планом ОСОБА_1 погодився разом з ними вчинити ці злочини. Діючи за попередньою змовою групою осіб відповідно до організованого ОСОБА_1 порядку дій, ОСОБА_4 першим зайшов у приміщення залу й під виглядом відвідувача сказав оператору ОСОБА_10 увімкнути ігровий автомат. Через невеликий проміжок часу всередину залу зайшов ОСОБА_3, який теж попросив увімкнути йому автомат. Як тільки працівниця залу ОСОБА_10 відвернулася, щоб виконати його прохання, ОСОБА_3 декількома сильними ударами молотком по голові умисно вбив її. Після того разом з ОСОБА_4 став шукати гроші. В одному з приміщень ОСОБА_4 знайшов гроші в сумі 6959 гривень, які належали власниці залу ігрових автоматів ОСОБА_11, а ОСОБА_3 - мобільний телефон "Сіменс" вартістю 100 гривень, який належав ОСОБА_10 ОСОБА_1 цей час на вулиці повісив на вхідних дверях залу навісний замок, що показати ніби зал зачинений, та слідкував за безпекою дій свої спільників. На поведінку ОСОБА_1 звернули увагу працівники патрульно-постової служби органів внутрішніх справи, які згодом виявили злочин й затримали засуджених.

28 квітня 2007 року близько 2 години в купе спецвагону поїзда сполученням "Яснувата-Харків" ОСОБА_1знайшов, пакуночок з наркотичним засобом - канабісом, частину якого вагою 20,93 грами відсипав собі, тримав при собі, який того ж дня у нього виявили працівники слідчого ізолятора.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженим невиправдано м'якого покарання та через неправильне застосування кримінального закону. Зазначає, що суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, зокрема його належність до категорії тяжких злочинів. Усупереч ст. 275 КПК України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними у закінчених злочинах, попри те, що в провину їм ставилася співучасть у їх вчиненні. Крім того, визнаючи ОСОБА_1 винним у незаконних діях з наркотичними засобами суд не вказав мету цих дій. Також відповідно до вимог ст. 334 КПК України у вироку не вказана кваліфікуюча ознака розбою - заподіяння тяжких наслідків.

В касаційних скаргах захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1, як видно з їх змісту, використовуючи однакові аргументи, стверджують про недоведеність винуватості останнього в скоєнні умисного вбивства ОСОБА_10 з користі та за попередньою змовою групою осіб, а тому просять за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кримінальну справу закрити і з урахуванням обставин, що пом'якшують відповідальність, зменшити розмір покарання за інші злочини.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Дрогобицької О.М. про скасування вироку з наведених в касаційному поданні та доповненні до нього підстав, пояснення засудженого ОСОБА_1, який посилаючись на доводи своєї касаційної скарги, просить вирок змінити та пом'якшити покарання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора та касаційні скарги захисника та засудженого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на такі міркування.

Згідно зі статтями 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. У його мотивувальній частині мають бути зазначені подія злочину, зокрема, спосіб його скоєння, а у разі вчинення у співучасті - вид співучасників та їх роль у настанні злочинного результату, мотив та мета посягання. Обвинувачення формулюється ясно, зрозуміло та відповідно до поставленого в провину діяння, а встановлені у справі обставини, докази і висновки суду викладаються в суворій логічній послідовності та відповідно до положень статті закону, яким передбачена кримінальна відповідальність за злочин. Висновки мають бути однозначними; у них не повинно бути ніяких суперечностей. У разі незгоди з пред'явленим обвинуваченням, наводяться мотиви спростування.

Проте суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, цих вимог закону не додержав.

Як убачається з постанов про зміну обвинувачення в суді, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поставлено в провину заволодіння індивідуальним майном громадян шляхом розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілої, тоді як диспозиція статті 187 КК України передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном, а частина 4 тієї ж статті не містить кваліфікуючої ознаки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

У тих же постановах зазначено, що ОСОБА_1та ОСОБА_4 були співучасниками умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, виконавцем якого був ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1визначається як організатор злочину, а дії ОСОБА_4 кваліфікуються з посиланням на ч. 5 ст. 27 КК України, яка містить визначення пособника злочину. І ніхто з них не визнається виконавцем чи співвиконавцем цього злочину. Така конструкція обвинувачення містить у собі сумніви щодо обґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_3 за ознакою скоєння убивства ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, а отже й ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як співучасників цього посягання.

При такому визначені ролей кожного із засуджених викликає аналогічні сумніви й правильність кваліфікації їхніх дій щодо розбійного нападу, вчиненого, як зазначено у постанові, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як його співучасниками.

В обвинуваченні ОСОБА_4, з огляду на кваліфікацію його дій як співучасника злочину, не визначено у виді якого саме співучасника він діяв, які конкретно функції виконував, зокрема у злочині проти життя людини.

Викладаючи обставини, що стосуються події злочинів, ролі кожного із засуджених у їх скоєнні, форми вини та інших обставин, в постанові прокурора використовуються звороти характерні для опису кримінально-караних дій виконавців посягання, які попередньо змовились вчинити його групою осіб. Але попри це дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 оцінюються та кваліфікуються за іншими ознаками.

Як убачається з вироку, суд погодився з таким викладом фактичних обставин справи та їх кваліфікацією й усупереч вимогам кримінально-процесуального закону не навів належної правової оцінки зазначеним суперечностям, неточностям та невідповідності, які містяться у пред'явленому засудженим обвинуваченні.

Більше того, суд також припустився помилок, які істотно вилинули на законність та обґрунтованість вироку.

Зокрема, формулюючи обвинувачення, суд зазначив, що засуджені вчинили умисне вбивство ОСОБА_10, поєднане з розбійним нападом, тоді як диспозиція ст. 115 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, що обтяжує кримінальну відповідальність за умисне позбавлення життя людини.

В одній частині вироку, зокрема в обвинуваченні, визнаного судом доведеним, та після аналізу доказів, засуджені визнаються як співвиконавці злочину, які діючи з єдиним корисливим умислом спільними діями за попередньою змовою групою осіб вчинили розбійний напад та умисне вбивство, а в іншій - зазначається, що ОСОБА_1та ОСОБА_4 діяли як співучасники злочину, тобто як особи, одна з яких організувала, а інша - сприяла вчиненню вбивства, але не виконували об'єктивної сторони цього посягання.

Хоча ОСОБА_1, як зазначено вище, пред'явлено обвинувачення в організації інкримінованих йому злочинів, а ОСОБА_4 - співучасть в умисному вбивстві, суд, між тим, усупереч вимогам ст. 275 КПК України, вийшов за межі пред'явленого обвинувачення й фактично визнав кожного з них виконавцем цих діянь.

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_1 в незаконних діях з наркотичними засобами, суд, як видно мотивувально-описової частини вироку, відтворив хронологію події цього злочину, але не вказав передбачених статтею звинувачення способи та мету його скоєння.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що за їх наявності зазначених обставин вирок суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно дослідити докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку і на підставі цих доказів з додержанням вимог кримінально-процесуального закону вирішити питання про кваліфікацію дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв'язку з цим доводи касаційного подання підлягають частковому задоволенню. Що ж до тверджень прокурора при призначення засудженим невиправдано м'якого покарання, то, зважаючи на причини та мотиви скасування вироку, наведення обґрунтувань щодо невідповідності призначеного покаранню фактичним обставинам справи та особі засуджених буде передчасним. Крім того, колегія суддів зауважує, що обране судом покарання кожному із засуджених істотно не різниться від того, яке державний обвинувач просив їм призначити у судових дебатах.

Оскільки в касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1та його захисник ОСОБА_2 просили вирок змінити, то в цій частині їхні прохання підлягають задоволенню, а от щодо підстав, які вони для цього навели, то вони будуть з'ясовані під час нового судового розгляду справи.