Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні 17 липня 2008 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 30 жовтня 2007 року.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше недноразово судимого,

останній раз 5.12.2003 року Корольовським

районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 185 КК України

та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України

на 6 років позбавлення волі, звільненого 16.04.2006 року,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілих матеріальну шкоду:

- ОСОБА_2. - 2724 грн.;

- ОСОБА_3. - 5076,50 грн.;

- ОСОБА_4. - 625 грн.;

- ОСОБА_5. - 2800 грн.;

- ОСОБА_6. - 955 грн.

ОСОБА_1 вчинив таємні викрадення чужого майна в м. Житомирі за таких обставин.

19 квітня 2007 року ОСОБА_1 шляхом підбору ключів проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки викрав чуже майно на суму 2844 грн., яке належить потерпілій ОСОБА_2..

27 квітня 2007 року ОСОБА_1 шляхом підбору ключів проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки викрав чуже майно на суму 5076,50 грн., яке належить потерпілій ОСОБА_3.

3 травня 2007 року ОСОБА_1, впевнившись у відсутності мешканців квартири АДРЕСА_1, проник у квартиру, звідки викрав чуже майно на суму 975 грн., яке належить потерпілій ОСОБА_4..

4 травня 2007 року ОСОБА_1, впевнившись у відсутності мешканців квартири АДРЕСА_2, шляхом підбору ключів відкрив замок вхідних дверей та проник у квартиру, звідки викрав чуже майно на суму 2800 грн., яке належить потерпілому ОСОБА_5

7 травня 2007 року ОСОБА_1, впевнившись у відсутності мешканців квартири АДРЕСА_3, відігнув ригель замка вхідних дверей, проник у квартиру, звідки викрав чуже майно на суму 1485 грн., яке належить потерпілому ОСОБА_6..

На даний вирок була подана апеляція прокурора, який просив скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання. На думку автора подання, районний суд призначив занадто м'яке покарання. У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просив пом'якшити покарання, посилаючись на щире каяття та тяжку хворобу.

Апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора і 30 жовтня 2007 року постановив новий вирок, яким вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1. в частині призначеного покарання скасував та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Апеляцію засудженого залишив без задоволення. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку та просить пом'якшити призначене покарання, посилаючись на щире каяття та тяжку хворобу.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що вирок апеляційного суду є законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджено зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами в їх сукупності, що в касаційній скарзі не оспорюється.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчинених злочинах, окрім його показаннями про повне визнання своєї вини, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_6 про обставини вчинення злочинів, даними протоколів огляду місць подій, протоколами відтворення обстановки і обставин подій, висновками судово-трасологічних експертиз та іншими доказами, яким в їх сукупності дана належна оцінка.

Всебічно і об'єктивно дослідивши та належно оцінивши докази в їх сукупності судові інстанції правильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Однак, як дійшов правильного висновку суд апеляційної інстанції, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції не відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто належним чином не враховано тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що обтяжують покарання. Неодноразово судимий за крадіжки, ОСОБА_1 систематично, вибравши один з мікрорайонів міста, тотожним способом вчинив крадіжки майна у п'ятьох потерпілих похилого віку шляхом проникнення в їх житло. Матеріальну шкоду, завдану потерпілим своїми злочинними діями, ОСОБА_1 не відшкодував. Судимість за попередні злочини у ОСОБА_1 на час вчинення нових злочинів є непогашеною.

Відповідно до п. 1 ст. 41 КК України (1960 року) обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення злочину особою, що раніше вчиняла якийсь злочин, а згідно ст. 34 КК України, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений не лише за злочини проти власності, але і за вчинення ним умисного злочину, передбаченого ст. - 229-6- КК України (1960 року), як незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних речовин без мети збуту. Згідно з чинним законодавством, ця обставина є такою, що обтяжує покарання і вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 обране покарання відповідно до вимог закону.

Тому підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 30 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.