Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя, громадянина України,

раніше судимого, востаннє 24 травня 2006 року Комунарським

районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185,ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі,

засуджено за п.п.4.12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю злочинів у виді 15 років позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Запоріжжя, громадянина України,

раніше судимого, востаннє 22 березня 2004 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 17 червня 2005 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 22 дні.

засуджено за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю вироків у виді 15 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що в ніч на 25 березня 2006 року, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 у м.Запоріжжі у стані алкогольного сп`яніння за попередньою змовою між собою вони вчинили умисне вбивство ОСОБА_3 з особливою жорстокістю. При цьому під час сварки обидва нанесли потерпілому численні удари руками ногами та каменем по голові та тулубу, ОСОБА_2 наніс також удари гострою частиною розбитої пляшки, а після побиття залишив ОСОБА_3 підвалі названого будинку, де відкрив кран з гарячою водою та закрив кришку люка, що вів з підвалу, позбавивши ОСОБА_3можливості врятування. Коли через деякий час вони побачили ОСОБА_3 під`їзді того ж будинку, то з метою доведення до кінця умислу на позбавлення його життя знов нанесли йому численні удари каменем, кидаючи його на голову потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці вчинення злочину.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять пом`якшити їм покарання. При цьому посилаються на неправильну кваліфікацію їхніх дій, оскільки у них не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 з особливою жорстокістю, їхні дії були викликані неправильною поведінкою потерпілого.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2., які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора Ковтун Н.Я., яка вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3за попередньою змовою групою осіб з особливою жорстокістю ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так обидва засуджених, хоча і не визнали своєї винності згідно з пред`явленим їм обвинуваченням, однак не заперечували свої причетності до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень шляхом завдання ударів руками, ногами, шматком цегли та розбитою пляшкою.

Те, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 заподіяли саме засуджені пояснила як на досудовому слідстві, так і в суді свідок ОСОБА_4 При цьому вона підтверджувала свої показання і на очних ставках з засудженими (т.2 а.с.138-144).

Зі слів ОСОБА_4. про вчинення вбивства ОСОБА_3 ОСОБА_1і ОСОБА_2 пояснила і свідок ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві пояснювала, що зі слів її онука ОСОБА_2. їй відомо про те, що він разом із ОСОБА_1вчинили вбивство ОСОБА_3, при цьому били його по голові каменем.

Свідки ОСОБА_7. та ОСОБА_8 пояснили, що чули в їхньому під`їзді вніч з 24 на 25 березня 2006 року звуки, схожі на падіння каменю, та стогін чоловіка, внаслідок чого викликали міліцію.

Показання засуджених та свідків про механізм заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень об`єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_3численних ран, саден, кровопідтьоків, крововиливів та переломів на голові та інших частинах тіла. Смерть його настала від відкритих переломів кісток черепу з крововиливами під мозкові оболонки, забою головного мозку.

Згідно з даними протоколу огляду місця події у підвалі будинку АДРЕСА_1 в м.Запоріжжя виявлено розбиту скляну пляшку, біля люка до підвалу - частини цегли, підвал, заповнений гарячою водою на 60 см., на другому поверсі другого під`їзду встановлено труп ОСОБА_3, поруч - сліди крові та уламки каменю (т.1 а.с.45-58, 59-64).

Відповідно до висновків експертиз на трупі ОСОБА_3та його одязі встановлено текстильні волокна, які могли походити з одягу ОСОБА_1 (т.1 а.с.90-101).

Згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи, тілесні ушкодження, виявлені на голові трупа ОСОБА_3, могли бути заподіяні каменем, що був наданий для дослідження. (т.1 а.с.136-141)

Висновками судово-психіатричних експертиз підтверджується, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не страждали і не страждають психічними захворюваннями, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходилися, а тому обґрунтовано визнані осудними.

За таких обставин, дії засуджених правильно кваліфіковано за п.п.4, 12 ч.2 ст. 115 КК України. Оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи спільно і узгоджено, завдавали чисельних ударів ОСОБА_3 у життєво важливі органи, зокрема у голову, різними небезпечними предметами, у різний спосіб, протягом тривалого часу, побачивши, що ОСОБА_3 виявляє ознаки життя, продовжили його побиття каменями, їхні доводи про відсутність умислу і змови на убивство потерпілого та небажання заподіяти йому особливих фізичних страждань є непереконливими.

Покарання засудженим призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України і відповідає даними про їхні особи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, всім обставинам справи. З огляду на те, що міра покарання не є максимальною за санкцією ч.2 ст. 115 КК України, підстав для її пом`якшення не убачається.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.