Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.

По справі вирішені цивільні позови.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1. не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він у м. Запоріжжі:

- з 23 години 15 лютого 2006 року по 1 годину 16 лютого 2006 року таємно викрав майно Запорізького учбово-виховного комплексу № 77 на суму 1089 грн.;

- у кінці березня 2006 року, приблизно о 22 годині, повторно, таємно викрав майно ЗГЕС ВАТ "Запоріжобленерго" на суму 573грн. 53 коп.;

- з 4 години 28 квітня 2006 року до 6 години 35 хвилин, повторно, таємно викрав майно ВАТ "Укртелеком" на суму, яка згідно формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , складає 7791 грн. 12 коп.;

- 1 травня 2006 року, приблизно о 20 годині, повторно, таємно викрав майно "Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання № 10" на суму, яка згідно формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , складає 2700 грн.;

- 7 травня 2006 року, приблизно о 21 годині, повторно, таємно викрав майно "Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання № 10" на суму, яка згідно формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , складає 2700 грн.;

- 10 травня 2006 року, приблизно о 22 годині, повторно, таємно викрав майно "Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання № 10" на суму, яка згідно формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , складає 2700 грн.;

- 18 травня 2006т року, приблизно о 23 годині, повторно, таємно викрав майно "Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання № 10" на суму, яка згідно формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , складає 2700 грн.;

Крім того, за викладених у вироку обставин, ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні на території м. Запоріжжя декількох епізодів грабежів:

- 12 травня 2006 року, приблизно о 19 годині, він повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, викрав майно ОСОБА_2. на суму 2080 грн.;

- 20 травня 2006 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, він повторно, відкрито, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, викрав майно ОСОБА_3. на суму 1483 грн.;

- 25 травня 2006 року, приблизно о 00 годин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, викрав майно ОСОБА_4. на суму 1022 грн.;

- 17 червня 2006 року, о 17 годин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, викрав майно ОСОБА_1. на суму 219 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України та безпідставність застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з чим м'якість призначеного ОСОБА_1. покарання, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1. та правильності кваліфікації його дій не оспорюються у касаційному поданні та підтверджені показаннями засудженого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину, внаслідок чого, у відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову.

Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Колегія суддів вважає безпідставними викладенні у касаційному поданні доводи про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України.

Мотивувальна частина оскаржуваного вироку містить час, місце, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки, мотиви вчинення і форму вини.

Судом було прийнято обґрунтоване рішення про можливість дослідження доказів по справі за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_1. повністю визнав свою вину, погоджувався з сумами заявлених позовів та розповів про обставини вчинення злочинів (т. 2 а. с. 241-243).

Також безпідставними є посилання у касаційному поданні на неконкретність обвинувачення стосовно зазначення різних сум спричиненої злочинами шкоди. У вироку детально викладено, яке майно і на яку саме суму таємно викрав ОСОБА_1., з урахуванням формули, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) .

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України, які тягли б скасування або зміну вироку не виявлено.

Покарання ОСОБА_1. призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, без визначеного місця проживання і обставин, які пом'якшують покарання - повного визнання засудженим своєї вини та стану його здоров'я. З урахуванням повного визнання ОСОБА_1. своєї вини, у суду не було підстав не довіряти його показанням щодо встановлення йому інвалідності ІІ групи. Такі обставини правильно визнані судом виключними.

Колегія суддів вважає обране засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, тому не вбачає підстав для скасування вироку за м'якості призначеного ОСОБА_1. покарання.

Цивільні позови вирішені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційного подання заступника прокурора Запорізької області щодо ОСОБА_1 відмовити.