Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Крещенка А. М., Шибко Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні доповнення до касаційної скарги, що по суті є касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1, на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року,

За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 127 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про перегляд постановлених щодо неї судових рішень в касаційному порядку.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 19 вересня 2017 року касаційну скаргу засудженої через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також ОСОБА_2 було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.

У межах наданого строку ОСОБА_1 повторно звернулась до суду касаційної інстанції з доповненнями до касаційної скарги, що по суті є касаційною скаргою. Проте при повторному зверненні приписів ст. 427 КПК знову не дотрималась, раніше допущених недоліків не усунула.

Згідно зі ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак при повторному зверненні до суду касаційної інстанції засуджена ОСОБА_1 так і не навела доводів на обґрунтування необхідності скасування ухвали апеляційного суду на підставі передбаченій ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412 - 414, 419 цього Кодексу.

Крім того, викладені у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції знову не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Також, відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, ОСОБА_1, повторно посилаючись на неповноту судового розгляду та надаючи свою оцінку доказам по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу вищенаведених норм кримінального процесуального закону не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Оскільки в установлений строк засуджена ОСОБА_1 не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, її скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, п. 6 розділу XIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останній.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.