Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2007 року та постанову того ж суду від 18 червня 2007 року щодо ОСОБА_1

вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Булбоаки (Республіка Молдова), громадянина Республіки Молдова, мешканця міста Запоріжжя, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися до них для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 1 192 гривні 81 копійку.

Постановою Шевченківського районного суду від 18 червня 2007 року відповідно до положень ст. 409 КПК України у вирок внесено уточнення, з урахуванням яких ОСОБА_1 визнано вважати засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 квітня 2007 року близько 12 години 20 хвилин на вулиці Базовій, 9 у місті Запоріжжі проникнув у відділення № 16 акціонерного банку "Металург" і намагався відкрито заволодіти грошима банку в сумі 73 400 гривень, однак довести до кінця задумане не зміг з незалежних від його волі причин, оскільки був затриманий працівниками банку та міліцією.

У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з призначення невиправдано м'якого покарання. Крім того зазначає про допущення судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які полягають у тому, що суд після постановлення вироку, уточнюючи розмір покарання на стадії виконання вироку, неправильно застосував положення ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, мотивуючи призначення покарання ОСОБА_1у виді позбавлення волі на зазначений у вироку строк, суд першої інстанції не врахував низки обставин, які мають значення для призначення необхідного й достатнього для виправлення покарання.

Зокрема, суд, по суті, не зважив на ступінь тяжкості вчиненого злочину, його належність до категорії тяжких правопорушень, характер та спосіб скоєння злочину, розмір шкоди, яка могла бути спричинена, причини, через які посягання не було доведено до кінця.

У вироку не наведено переконливих мотивів про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням. У цій частині суд лише обмежився посиланням на несудимість засудженого та позитивну характеристику з місця проживання.

Також слід зазначити, що мотивуючи покарання, суд без наведення відповідних мотивів та застосування норми кримінального закону, за правилами якої можна призначити більш м'яке покарання, незаконно вийшов за межі санкції статті звинувачення й обрав покарання засудженому нижче від найнижчої її межі.

Те, що після вироку суд своєю постановою від 18 червня 2007 року уточнив його резолютивну частину й зазначив, що при призначенні більш м'якого покарання керувався ст. 69 КК України, не усуває допущених порушень вимог кримінального закону, а навпаки свідчить про постановлення ще одного незаконного рішення. Протиправність цього рішення полягає в тому, що суд усупереч положенням ст. 409 КПК України вніс уточнення в обране покарання, яке на стадії виконання вироку кримінально-процесуальний закон не дозволяє вносити.

У зв'язку з наведеним вирок та постанова суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд прийде до висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, то призначене покарання слід визнати невиправдано м'яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2007 року та постанову цього ж суду від 18 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.