Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 15 " липня 2008 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 жовтня 2007 року, якою скасовано постанову Київського районного суду м.Одеса від 24 вересня 2007 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1., а також скасовано постанову слідчого від 21 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за ст. 342 ч.2 КК України і відмовлено у порушенні даної кримінальної справи.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1. було порушено у зв'язку з тим, що 12 серпня 2007 року у м.Одеса ОСОБА_1. із використанням транспортного засобу вчинила фізичний опір законним вимогам працівника ДАІ ОСОБА_2який виконував свої службові обов'язки по охороні громадського порядку.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції задовольнив апеляцію ОСОБА_1. на постанову місцевого суду і задовольнив її скаргу на постанову слідчого про порушення кримінальної справи за ст. 342 ч.2 КК України у зв'язку з тим, що висновок слідчого про перебування інспектора ДАІ ОСОБА_2 о 18 годині 25 хвилин при виконанні службових обов'язків викликає сумніви, а отже слідчий був не вправі порушувати кримінальну справу за ст. 342 ч.2 КК України.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу і направити справу на новий апеляційний розгляд, оскільки суд не мав законних підстав для скасування постанови слідчого і відмови в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1., при розгляді апеляції вийшов за межі своїх повноважень, а також не врахував положень Закону України "Про міліцію" (565-12) .

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання, перевіривши матеріали даної справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Із наявних матеріалів убачається, що 12 серпня 2007 року близько 18 години у м.Одесі на вул.Довгій інспекторами ДАІ ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які, перебуваючи у форменому одязі, виконували свої службові обов'язки на місці ДТП, було зупинено автомобіль "Хонда Аккорд" під керуванням чоловіка, який не пред'явив для перевірки документів, що посвідчують право керування автомобілем. На пасажирському сидінні зазначеного автомобіля знаходилася ОСОБА_1., яка надала працівникам ДАІ необхідні документи на своє ім'я, однак відмовилася проїхати до відділку для встановлення особи водія. Відносно ОСОБА_1. було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають права керування, або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів. При цьому відповідальності за ст. 126 КУпАП підлягають як особа, що керує транспортним засобом без відповідного права, так і особа, що передала їй керування транспортним засобом. У відповідь на вимогу працівників ДАІ проїхати до районного відділку для встановлення особи іншого порушника - водія автомобіля, ОСОБА_1. сіла за кермо автомобіля та намагалася поїхати з місця події з метою ухилитися від адміністративної відповідальності. При цьому діями водія ОСОБА_1. спричинено тілесні ушкодження інспектору ОСОБА_2, який намагався зупинити транспортний засіб. Дану подію бачили громадяни, які знаходилися поряд на вулиці Довгій.

Відповідно до ст.- 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Подія злочину, винність обвинуваченого та інші обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину, підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді, а документи та інші докази оцінюються під час судового слідства.

Скасувавши постанову суду першої інстанції та задовольнивши скаргу ОСОБА_1. на постанову слідчого, апеляційний суд тим самим постановив свою ухвалу, відповідно до п.2 ч.2 ст. 366 КПК України.

Суд апеляційної інстанції вказав в ухвалі, що достатніми даними, які вказують на наявність ознак злочину, слід вважати фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення діяння). При цьому суд апеляційної інстанції оцінив наявну в матеріалах дослідчої перевірки постову відомість, у результаті чого назвав сумнівним висновок слідчого про перебування інспектора Наводича у момент події при виконанні службових обов'язків.

Тобто суд апеляційної інстанції оцінив одну з підстав для порушення кримінальної справи, а не перевірив її наявність та законність джерела отримання даних.

На підставі висновку про сумнівність даних зазначеної постової відомості апеляційний суд не лише скасував попереднє судове рішення і постанову слідчого, але й відмовив у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1., чим унеможливив провадження за фактом умисного заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу при виконанні ним своїх службових обов'язків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а саме ст.- 236-8 КПК України, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 жовтня 2007 року у справі за скаргою ОСОБА_1 скасувати, матеріали направити на новий апеляційний розгляд.