Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Крещенка А. М., Шибко Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року,

Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі :

за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 296 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Постановлено виконувати самостійно вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 02 жовтня 2017 року касаційну скаргу засудженого через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.

У межах наданого строку ОСОБА_1 повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою та доповненнями до неї. Проте приписів ст. 427 КПК знову не дотримав, допущених недоліків не усунув.

Згідно зі ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак при повторному зверненні до суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 так і не навів доводів на обґрунтування необхідності скасування ухвали апеляційного суду на підставі передбаченій ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Крім того, викладені у скарзі засудженого вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Оскільки в установлений строк засуджений ОСОБА_1 не усунув недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, його скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, п. 6 розділу XIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.