Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Романець Л.А., Солодкова А.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010006562, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Вінниця

(АДРЕСА_1),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за касаційною скаргою захисника Сохацького А.М. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року,

за участю прокурора Пономарьової М.С.,

захисника Сохацького А.М.,

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить їх скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема, негласна слідча дія - оперативна закупка проведена незаконно та є провокацією з боку правоохоронних органів. Вказує на те, що матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 та судами не враховано психічний стан його підзахисного.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за цим законом покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за цим законом покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу канабісу, 30 вересня 2015 року о 18.20 год. біля буд. № 7 на вул. Хмельницьке шосе у м. Вінниці під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, з корисливих мотивів збув ОСОБА_3 за 250 грн наркотичний засіб - канабіс, масою 0,83 г.

Крім цього, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини амфетамін, 13 жовтня 2015 року близько 19.15 год. на вул. Пирогова у м. Вінниці під час проведення оперативної закупівлі психотропної речовини з корисливих мотивів збув ОСОБА_3 за 150 грн психотропну речовину - амфетамін, масою 0,0328 г.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено Кожен має право на справедливий розгляд його справинезалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положенням ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ухвалення вироку.

Так, обґрунтовуючи свої висновки про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд послався на показання обвинуваченого та висновки експертиз.

Однак зазначені докази суд лише перерахував, при цьому їх не проаналізував і не дав їм оцінки з точки зору їх допустимості, достатності, законності та належності, й не перевірив кожен із них на відповідність вимогам ст. 87 КПК України.

Фактично суд у своєму рішенні не навів доказів, наданих стороною обвинувачення, які поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, суд не проаналізував заяви сторони захисту про можливу провокацію зі сторони правоохоронних органів та своїх висновків з цього приводу взагалі не мотивував.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 одних із основних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, - справедливості та змагальності.

Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою прокурора не усунув недоліки, допущені судом першої інстанції, підлягає скасуванню й вирок суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Також колегія суддів уважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 з місць позбавлення волі в зв'язку зі скасуванням вказаних судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Сохацького А.М. задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_1 з місць позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.