Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Синявського О.Г.,

суддів Коротких О.А. та Гриціва М.І.,

за участі прокурора Брянцева В.Л.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 08 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року,

постановою судді апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року кримінальна справа про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, 304 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 пп. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186, 304 КК України,

зі стадії попереднього розгляду повернута прокурору на додаткове розслідування з підстави недотримання органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, яким регламентуються умови та порядок забезпечення права обвинуваченого на захист. Згідно з постановою судді такі порушення були допущенні щодо обвинуваченого ОСОБА_1

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у попередньому розгляді справи, не погоджуючись з мотивацією постанови, зазначає, що під час досудового слідства обвинуваченому ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося його право на захист, про що свідчать відповідні протоколи, складені з його участю. Від нього жодного разу не надходило заяв про призначення йому захисника. Про те, що у грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Київської муніципальної колегії адвокатів із заявою про призначення йому захисника, органи досудового слідства не знали й тому не розглянули її відповідно до вимог закону. У подальшому, після отримання відповіді з колегії адвокатів з роз'ясненнями, що для вирішення питання про запрошення чи призначення захисника необхідно звертатися до слідчого, ОСОБА_1 теж не виявляв бажання мати його. Просить постанову скасувати та направити справу на новий попередній розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Брянцева В.Л., який, посилаючись на аргументи касаційного подання, просить скасувати постанову суду, обговоривши доводи подання та перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як убачається з матеріалів справи, 25 грудня 2007 року обвинувачений ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою на адресу Київської муніципальної колегії адвокатів з проханням призначити йому захисника. На момент звернення з такою заявою ОСОБА_1 утримувався під вартою, а щодо нього тривало досудове слідство.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про попереднє ув'язнення" скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з провадженням у справі, не пізніше трьох діб з часу їх подачі, надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, в провадженні яких знаходиться справа.

Зважаючи на наведені вимоги закону, ОСОБА_1, будучи позбавленим можливості самостійно запросити захисника, вправі був розраховувати на те, що його заява буде направлена за належністю і слідчий з додержанням вимог ст. 47 КПК України вирішить питання про призначення йому захисника. Між тим, цього не було зроблено.

Оскільки зазначені порушення закону за своєю природою є такими, що не можуть бути усунуті після призначення кримінальної справи до судового розгляду, суддя прийняв правильне рішення про повернення її на додаткове розслідування.

Посилання прокурора на необізнаність органів досудового слідства зі згаданою заявою, не применшує правильності прийнятого судом рішення, оскільки в даному випадку визначальним є не те, з чиєї вини не було забезпечене право на захист обвинуваченого, а той факт, що держава, як сторона обвинувачення, під час кримінального переслідування та при реалізації функції обвинувачення не дотримала гарантованих законом процесуальних прав обвинуваченої особи.

Не можуть бути підставами для задоволення порушеного в поданні прохання й посилання прокурора на небажання ОСОБА_1мати захисника, висловлене ним після ознайомлення з відповіддю колегії адвокатів.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 45 - 47 КПК України, за наявності зазначеної заяви слідчий передусім має з'ясувати її характер й залежно від змісту надати обвинуваченому допомогу у встановленні зв'язку із захисником чи особами, які можуть запросити захисника, або ж призначити його. І тільки тоді, коли захисника буде допущено до участі у справі, але обвинувачений вирішить відмовитися від нього, слідчий може прийняти відмову від захисника, про що виносить мотивовану постанову. До того часу, прийняття такої відмови є недопустимим, оскільки неможливо відмовитися від послуг того, кого реально не було запрошено чи призначено до участі у справі в якості захисника. За даних обставин справи, суддя правильно визнав, що органи досудового слідства порушили право на захист обвинуваченого ОСОБА_1

Висновки постанови належним чином аргументовані і ґрунтуються на вимогах закону. Підстав для її скасування, в тому числі зазначених у касаційному поданні, не встановлено.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора - без задоволення.