Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Григор'євої І.В.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12016230070000523 касаційні скарги прокурора та захисника на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2,

За вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 травня 2016 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком від 01 квітня 2010 року за ч. 1 ст. 162 із застосуванням положень ст. 71 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік три місяці; звільненого від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк чотири місяці сім днів,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки й покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк три роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 23 лютого 2016 року близько 22.00 год. проник до житла - будинку АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 6650 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації діяння засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що вирок ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, про що наводить відповідні доводи. Зокрема, на думку скаржника, покарання засудженому має бути призначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки, про що прокурор просив і в апеляційній скарзі.

Захисник у скарзі, також не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації діяння засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що цей суд припустився істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, провівши судове засідання без участі прокурора, хоча його явка є обов'язковою. Також захисник зазначає, що призначене апеляційним судом покарання є суворим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Події злочину, доведеності винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правової оцінки діяння за ч. 3 ст. 185 КК не оскаржено.

Що стосується доводів сторони захисту про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, то, на думку колегії суддів, вони є неспроможними.

Ці доводи ретельно перевірив апеляційний суд і дійшов висновку, що місцевий суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК. Такий висновок суд обґрунтував переконливими аргументами.

Зокрема, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що місцевий суд належно не врахував характеру та ступеня тяжкості вчиненого засудженим злочину, того, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, після звільнення від відбування покарання належних висновків для себе не зробив, на шлях виправляння не став і через незначний проміжок часу знову вчинив умисний корисливий злочин, шкоду від якого не відшкодовував, оскільки викрадене майно повернули потерпілій органи досудового розслідування. Також суд установив, що засуджений посередньо характеризується, не має постійного джерела прибутку.

Отже, доводи про можливість звільнення засудженого від покарання з випробуванням є необґрунтованими.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що покарання засудженому апеляційний суд призначив у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК, воно відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, а підстав для призначення покарання більш суворого за розміром немає.

Тому доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання є також необґрунтованими.

Що стосується доводів про те, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження без участі прокурора, то вони не відповідають дійсності, адже в судовому розгляді брав участь прокурор Безушко Т.Г. з прокуратури Херсонської області, на що мав право згідно з положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 36 КПК (в редакції від 14 жовтня 2014 року).

Вказана норма кримінального процесуального закону дозволяє прокурорам органу прокуратури вищого рівня брати участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

З огляду на викладене касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.