Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Пузиревського Є. Б.,

суддів:

Єлфімова О. В., Шибко Л. В.,

при секретарі судового засідання за участю: прокурора засудженого потерпілої представника потерпілої

Бражнику М. В., Міщенко Т. М., ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014270000000256 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника Бобровницького В.І. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року,

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком цього ж суду від 27.04.2006 р. за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільненого умовно-достроково 13.12.2008 р.на не відбутий строк 3 місяці 07 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь:

ОСОБА_7 547 грн 48 коп. матеріальної шкоди та 30 000 грн моральної шкоди;

держави 768 грн 24 коп. витрат на проведення експертиз.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання та ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Виключено обставину, яка пом'якшує покарання, - наявність у засудженого шістьох дітей та визнати обставиною, яка пом'якшує його покарання, - наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 також змінено в частині вирішення долі речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, приблизно о 23.30 год. 13 липня 2014 року в лісі між магазином АТБ по вул. Гагаріна та будівлею пожежної частини по вул. Войнової в м. Павлограді Дніпропетровської області з метою вчинити розбійний напад та заволодіти мобільним телефоном напав на ОСОБА_7, схопив руками за шию та став здавлювати її. Після цього засуджений повалив неповнолітню потерпілу на землю, сів на її тулуб і наніс не менше 5 ударів кулаками в обличчя та голову, завдавши легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а потім, скориставшись, що потерпіла перебуває без свідомості, ОСОБА_6 заволодів її мобільним телефоном Нокіа 1202 вартістю 100 грн.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та його захисник Бобровницький В. І. (кожен окремо), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зазначають про безпідставність зміни вироку місцевого суду і порушують питання про скасування вироку апеляційного суду. Вважають призначене судом апеляційної інстанції покарання невиправдано суворим.

У запереченнях на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника БобровницькогоВ. І. - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання касаційних скарг, прокурора, потерпілої та її представника, які, кожен окремо, заперечували проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація йогодій у касаційнихскаргах засудженого та його захисника не оскаржуються.

Посилання засудженого ОСОБА_6 та його захисника Бобровницького В. І. на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є необґрунтованими.

Так, за ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд першої інстанції із достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, конкретні обставини провадження, особу винного, думку потерпілої, обставини, які пом'якшують покарання, - повне визнання вини, знаходження на його утриманні неповнолітніх дітей та матері похилого віку, обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому реального покарання у виді позбавлення волі.

Переглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 і врахувавши наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - знаходження на його утриманні не шести неповнолітніх дітей (як це було визнано судом першої інстанції), а двох, рівень суспільної небезпечності засудженого (здійснив розбійний напад у нічний час щодо особи жіночої статі, завдавав їй ударів та душив, від чого остання втрачала свідомість), який неодноразово судимий, зокрема, за тяжкі злочини, звільнявся від покарання умовно-достроково, моральну та матеріальну шкоду не відшкодував, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, але у більшому розмірі, ніж воно було призначено місцевим судом.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 є батьком лише двох з шести дітей, на наявність яких послався суд першої інстанції. За таких обставин доводи засудженого про хибність висновків апеляційного суду з цього приводу є безпідставними.

Неспроможними є і доводи ОСОБА_6 щодо врахування судом апеляційної інстанції такої обставини, яка обтяжує його покарання, як вчинення злочину з особливою жорстокістю, оскільки зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що доводи апеляційної скарги потерпілої щодо необхідності врахування цієї обставини були мотивовано відхилені.

Оскільки в касаційних скаргах засудженого та його захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, тому скарги задоволенню не підлягають.

Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим та таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника Бобровницького В. І. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.