Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 й ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_1 й ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2007 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 152 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України на дев'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно призначено дев'ять років позбавлення волі;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2007 року вирок у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Крім того, вирок змінено в частині стягнення із засуджених судових витрат.

Як встановлено вироком, ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння 16 листопада 2006 року у м. Кременці, застосовуючи фізичне насильство до ОСОБА_5, зґвалтував її, а потім повторно разом з ОСОБА_1 групою осіб із застосуванням фізичного насильства учинили закінчений замах на зґвалтування ОСОБА_5, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 посилаються на безпідставність засудження ОСОБА_1, оскільки вирок ґрунтується на суперечливих та неправдивих показаннях потерпілої ОСОБА_5, на неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України, а також наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону. Стверджують, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд не врахував усіх пом'якшуючих обставин, в результаті чого воно є надто суворим. Тому просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_3 зазначає про безпідставність засудження ОСОБА_4 й наявність істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, а також суворість призначеного ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок суворості, у зв'язку з чим просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 й ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Так, відповідно до даних явки з повинною від 20 листопада 2006 року ОСОБА_4 добровільно повідомив правоохоронні органи про вступ із ОСОБА_5 у статеві зносини та вказував про примушування й заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_5 із метою вступу з нею у статеві зносини.

З протоколу допиту ОСОБА_4 як підозрюваного від 23 листопада 2006 року убачається, що він визнавав насильницький характер своїх дій щодо вступу з ОСОБА_5 у статеві зносини.

Під час додаткового допиту як підозрюваного 21 листопада 2006 року, а також допиту в якості обвинуваченого 4 грудня 2006 року в присутності захисника ОСОБА_1 стверджував, що бачив, як ОСОБА_4 насильно вступив із ОСОБА_5 у статеві зносини і вона просила його, щоб той її відпустив. Потім на пропозицію ОСОБА_4 він також хотів вступити у статеві зносини з потерпілою. У цей час ОСОБА_4 тримав її голову та закривав рот рукою, але вона чинила опір, у зв'язку з чим вони не змогли довести злочин до кінця.

В судовому засіданні ОСОБА_4, хоча й не визнав свою винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів, однак не заперечував факт статевих зносин із ОСОБА_5 В свою чергу ОСОБА_1, не визнаючи себе винуватим у вчиненні замаху на зґвалтування групою осіб, вказував, що намагався вступити з ОСОБА_5 у статеві зносини, однак у подальшому від цього відмовився.

Потерпіла ОСОБА_5, як під час досудового слідства, так і в суді показала, що 16 листопада 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відвезли її до лісового масиву неподалік Кременецької школи інтернату, де ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, повалив її на землю і, діючи проти її волі та долаючи її фізичний опір, стягнув з неї одяг та зґвалтував. Далі ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 також вступити з нею у статеві зносини, на що той погодився. Тоді ОСОБА_4 утримував її та закрив рот рукою, а ОСОБА_1 спробував вступити з нею у статеві зносини. Однак ОСОБА_5 чинила опір, відштовхувала й била його ногами та вкусила за язик, внаслідок чого він не зміг довести свій умисел до кінця.

Свої показання ОСОБА_5 підтвердила на очних ставках з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, при відтворенні обстановки та обставин події.

Показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_6 про те, що 16 листопада 2006 року до її будинку прийшла раніше незнайома ОСОБА_5, яка перебувала у стресовому стані, була налякана, із тілесними ушкодженнями на обличчі і попросила її відвести додому; ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що 18 листопада 2006 року ОСОБА_5 повідомила їй, що її зґвалтували хлопці, з якими вона познайомилася на дискотеці і які обіцяли відвезти її на мопеді додому. ОСОБА_5 була налякана, плакала, у неї був набряк на щоці.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, показання ОСОБА_5 є послідовними, не змінювалися протягом досудового та судового слідства, тому підстави вважати їх недостовірними чи суперечливими, як про це вказують засуджений ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_2 й ОСОБА_3 у касаційних скаргах, відсутні.

Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується також висновками судово-медичної експертизи, відповідно до яких у ОСОБА_5 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді саден правої щічної та підщелепної ділянок, спини, сідниць, колін, правої гомілки, синців лівого ліктя, синців та саден обох стегон, лівої гомілки, що спричинені дією тупих предметів. Зважаючи на їх розмір, форму, кількість та розташування, утворення їх при подоланні опору не виключається.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 також виявлено тілесні ушкодження, властивості та розташування яких не виключає їх утворення 16 листопада 2006 року при здійсненні статевого акту з ОСОБА_5 Зазначене підтверджує показання потерпілої про те, що вона чинила активний опір насильницьким діям ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Наведені вище докази спростовують твердження засудженого ОСОБА_1 й захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційних скаргах про те, що потерпіла добровільно погодилася вступити у статеві зносини з ОСОБА_4, а також про те, що ОСОБА_1 й ОСОБА_8 не вчиняли замах на зґвалтування ОСОБА_5 групою осіб.

Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив їх за вчинення вказаних злочинів та правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи винних, обставину, що обтяжує покарання - учинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Урахував також суд позитивні характеристики засуджених із місця проживання до вчинення ними злочинів, наявність на утриманні у кожного малолітньої дитини. Підстав для пом'якшення покарання колегія судді не вбачає.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства та судового розгляду справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу по суті, не допущено.

Органами досудового слідства дотримано порядок порушення кримінальної справи та пред'явлення обвинувачення.

Покладені в основу висновків суду докази винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зібрані відповідно до вимог закону.

Та обставина, що ОСОБА_4 спочатку допитувався як свідок, не може вплинути на допустимість інших доказів і, зокрема, його показань при допиті як підозрюваного 23 листопада 2006 року, оскільки даний допит, під час якого ОСОБА_4 визнав себе винним у зґвалтуванні ОСОБА_5, проводився за участю захисника.

Надуманими є твердження у касаційних скаргах захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про порушення органами досудового слідства права на захист останнього.

З матеріалів справи вбачається, що перед першим допитом як підозрюваного ОСОБА_1 роз'яснено його право мати захисника. Такого бажання він не виявив, тому проведення його допиту без участі захисника не суперечить закону. У подальшому за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі був допущений його захисник.

Доводи захисників щодо інших порушень вимог кримінально - процесуального закону, зазначені у їх касаційних скаргах, є аналогічні доводам, викладеним ними у апеляціях, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку і з якою, оскільки вона підтверджується матеріалами справи, погоджується колегія суддів касаційного суду.

З огляду на викладене, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись статтею 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3.