Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді

Шибко Л.В.,

суддів

Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,

секретаря судового засідання

Бражника М.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 листопада 2017 року касаційну скаргу захисника КоваленкаВ.І. в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 9 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270180000642.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 9 червня 2016 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1., громадянина України, раніше судимого 04.04.2011 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч.1 ст. 190 КК України до 100 годин громадських робіт; 13.12.2011 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців 9 днів позбавлення волі; 13.12.2013 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова невідбута частина покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців 10 днів замінена обмеженням волі на той самий строк; 08.07.2014 ухвалою Харківського районного суду Харківської області звільненого від відбування покарання умовно-достроково з Харківського виправного центру в Харківській області № 140 на підставі ст. 81 КК України за наявності невідбутого покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 18 днів,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2011 року у вигляді трьох місяців позбавлення волі, що відповідає шести місяцям обмеження волі і остаточно до відбуття покарання призначено 6 років 3 місяці позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 рішення щодо якого не оскаржуються у касаційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 17 серпня 2015 року по 25 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисників Коваленка В.І., Івашка В.В.,

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6, просить судові рішення щодо останнього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_6 Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 13.04.2015 близько 20:00 годині разом з ОСОБА_7 отримавши телефонний дзвінок від матері про те, що невідомі приходили до них додому з якихось питань, прибули на автомобілях разом зі своїми знайомими додому, де на узбіччі вул. Шолом Алейхема та Тургенєва в м.Ніжині, побачили ОСОБА_9 з його знайомими. Діючи за змовою між собою, обвинувачені та їх знайомі вчинили бійку з потерпілим ОСОБА_9 та його знайомими та відкрито викрали майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 2241,46 грн.

15.05.2015 близько 02:00 години ОСОБА_6, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження навісного замка проник до приміщення житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2. В будинку знаходилась потерпіла ОСОБА_10, яка перебувала на той час у приміщенні житлового будинку, але за станом здоров'я не могла реагувати на те, що відбувається, звідки викрав майно останньої, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1521 грн.

15.05.2015 близько 03:00 години ОСОБА_6, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження навісного замка проник до приміщення житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3, звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_11, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 700 грн.

29.05.2015 близько 1:00 години ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" розташованого в АДРЕСА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_12, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 1199,85 грн.

09.06.2015 близько 3:00 години ОСОБА_6 за змовою з ОСОБА_7, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження кріплення для навісного замка проник до господарської будівлі в АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно ОСОБА_13, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 12332,92 грн.

В один з днів з 15 червня 2015 року до 18 червня 2015 року близько 4:00 години, ОСОБА_7 за змовою з ОСОБА_6, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження металевої шпуги проникли до господарської будівлі, розташованої в АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно ОСОБА_14, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 16303,29 грн.

31.07. 2015 близько 23:30 години, ОСОБА_7 за змовою з ОСОБА_6, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вікна кімнати квартири, розташованої в АДРЕСА_7 таємно викрали майно ОСОБА_15, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 62479,06 грн.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, пояснення захисника Коваленка В.І., який підтримав касаційну скаргу та просив судові рішення відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, пояснення захисника Івашка В.В., який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, та фактично просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань потерпілих: ОСОБА_9 про те, що він із знайомими 13.04.2015 прийшли до господарства ОСОБА_6, щоб забрати у ОСОБА_7 телефон, який той у нього викрав вночі, але їх вдома не було і вони пішли, а коли йшли по вулиці то біля них зупинився автомобіль із якого вийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та ще двоє осіб, які напали на них, почали бити і він втратив свідомість, вони забрали у нього планшетний портативний комп'ютер марки "Samsung Galaxy ТАВ 3 8.0 " та гаманець з грошима де знаходилась платіжна картка з якої пізніше було знято грошові кошти; ОСОБА_13 про те, що 10.06.2015 вона прийшла на свою ділянку, яка розташована в АДРЕСА_4 і помітила, що з гаража викрадено мотоблок, на слідчому експерименті ОСОБА_6 показав, що він разом з братом ОСОБА_7 перелізли через металеву сітку огорожі зірвавши замок викрали мотоблок червоного кольору; ОСОБА_14 про те, що він веде будівництво в АДРЕСА_6, коли він приїхав 15.06.2015 то побачив, що в сараї зламаний замок, пошкоджена шпуга, вирваний прибой і було викрадено мотоблок, верстат заточний, зварювальний трансформатор, дві кутові шліфувальні машинки, дриль-шуруповерта, до цього у нього працював ОСОБА_6 і 08.08.2015 на слідчому експерименті останній показав як він спільно з ОСОБА_7 перелізли через паркан, зірвали замок господарського приміщення звідки викрали вищевказане майно потерпілого; потерпіла ОСОБА_15 про те, що 31.07.2015 їй подзвонила мама і повідомила про крадіжку з квартири, братів ОСОБА_7 вона знає, в цей день ОСОБА_7 подзвонив її чоловіку і запитав чи він на роботі; свідків ОСОБА_16 про те, що він 13.04.2015 разом з ОСОБА_9 та Ковнером прийшли до ОСОБА_7, щоб у ОСОБА_7 забрати телефон ОСОБА_9, але ОСОБА_7 вдома не було і ми пішли, коли ми йшли вулицею, біля нас зупинився автомобіль з якого вийшли брати ОСОБА_7 і інші та почали нас бити, у ОСОБА_9 забрали гаманець, планшет, у мене теж забрали телефон, але на другий день ОСОБА_7 повернув; ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про те, що вони були понятими під час проведення слідчих експериментів ОСОБА_6 пояснював як скоював крадіжку з будинку ОСОБА_10 та з будинку ОСОБА_11 та що вкрав, при проведенні експериментів, ОСОБА_6 був у нормальному стані; ОСОБА_19 про те, що був понятим, ОСОБА_6 пояснював, що 29.05.2015 близько 1:00 години перебуваючи в приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" в АДРЕСА_5 викрав із жіночої сумки телефон "LenovoА 390" та гаманець в якому було 30 грн., ОСОБА_6 був адекватним і давав послідовні відповіді і пояснення; ОСОБА_20 про те, що він був понятим, ОСОБА_6 розповідав та показував як він викрав мотокультиватор з господарства в районі АДРЕСА_8 та пояснював як вони з братом викрали мотоблок та інші речі з господарства ОСОБА_14, ОСОБА_6 при поясненнях був адекватним показував та розповідав добровільно; ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що літом 2015 року вони їхали на базар і їм зателефонував ОСОБА_6 і попросив перевезти деякі речі, вони його забрали і поїхали в район АДРЕСА_8 до дач, там загрузили мотоблок і відвезли в район "яйце бази"; ОСОБА_23 про те, що йому 31.07.2015 о 22:14 зателефонував ОСОБА_7 і уточнив коли він буде вдома, а через годину з будинку викрали майно та гроші, 1 серпня йому зателефонувала теща і повідомила, що мати ОСОБА_7 по місту продає викрадені з квартири речі, він знайшов в місті ОСОБА_7 і той сам почав розповідати про те, що крадіжку здійснив його брат ОСОБА_6; ОСОБА_24 про те, що він працює таксистом, йому подзвонили на мобільний телефон і заказали таксі близько 24:00, він приїхав до кафе "Корчма" там були брати ОСОБА_6, погрузили в машину монітор, можливо телевізора і відвезли в м.Прилуки в ломбард; ОСОБА_25 про те, що він працює таксистом, в кінці липня чи на початку серпня йому подзвонив один з братів ОСОБА_6, щоб він приїхав до нової дев'ятиповерхівки на вул. Незалежності в м.Ніжин, було темно, брати завантажили в машину речі - колонки, комп'ютерний блок, монітор, щось схоже на напільні ваги, він відвіз їх в м. Прилуки, де вони забрали з машини речі і кудись пішли, через деякий час повернулись без речей і поїхали в м.Ніжин; довідки ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал " і компанія" де зазначено, що ОСОБА_6 25.04.2015 звертався з приводу закладання мобільного телефону марки "LG L60і Х145 " вартість якого складає 1556,18 грн; висновків судово-медичної експертизи №80 від 15.04.2015 де зазначено, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, виявлені тілесні ушкодження могли виникнути 11-13.04.2015; виписок з карткового рахунку ОСОБА_9 де зазначено, що 14.04.2015 з картки знято 2002,54 грн. і кошти знімались в м.Ніжин та м.Прилуки; протоколу проведення слідчого експерименту 08.08.2015 де ОСОБА_6 за участю захисника, понятих пояснив як він скоїв викрадення майна з будинкуАДРЕСА_2; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, де свідок ОСОБА_26 впізнала ОСОБА_6, який здав їй в середині травня алюмінієву миску, чугунки; протоколу проведення слідчого експерименту 08.08.2015 де ОСОБА_6 за участю захисника, понятих пояснив як він скоїв викрадення майна з будинкуАДРЕСА_3; протоколу проведення слідчого експерименту 08.08.2015 де ОСОБА_6 за участю захисника, понятих пояснив як він скоїв викрадення телефону "Lenovo" чорного кольору сенсорний та гаманця в якому було близько 30 грн. з жіночої сумки в кафе, в подальшому телефон здав в ломбард "Скарбниця" за 300 грн.; відповіді ПП "Ломбард Скарбниця" де зазначено,що ОСОБА_27 здав телефон "Lenovo А 390".

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним.

Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_6 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковано судом правильно.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим на які він послався у касаційній скарзі захисник Коваленко В.І., та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

На думку колегії суддів, в процесі судового розгляду кримінального провадження істотних порушень кримінального процесуального закону, не допущено.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) від 2 червня 2016 року колегія суддів

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 9 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Коваленка В.І. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.