Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017110250000170 щодо неї,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку с. Лісне, Німанського р-н, Калінінградської обл., Російської Федерації, без місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше судиму вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 17.08.2016 року за ч. 1. ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробування строком на 1 рік,

засуджено зач. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 17.08.2016 року і остаточно призначено їй покарання у виді 2 років і 1 місяця позбавлення волі. Вироком також вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 28.04.2017 року близько 11 год. 30 хв., діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, підійшла до підвіконня квартири АДРЕСА_1 звідки шляхом вільного доступу таємно викрала мобільний телефон належний потерпілій ОСОБА_2 Викравши зазначений мобільний телефоном з сім-картою, ОСОБА_1 розпорядилася ним на власний розсуд. Згідно з висновком експерта, залишкова вартість мобільного телефону марки "DOOGEE" "Х5" становить 1359 грн. 20 коп. та вартість сім-карти оператора мобільного зв'язку "Київстар" становить 25 грн. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1384 грн. 20 коп.

Кримінальне провадження було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року вирок Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2017 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини просить судові рішення щодо неї змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, просить призначити їй покарання у межах мінімальної санкції визначеної ч. 2 ст. 185 КК України.

Як на підстави для прийняття такого рішення, засуджена посилається на те, що суди не в повній мірі враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженою порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги засудженої, висновки суду про доведеність її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку та кваліфікація її дій не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, то вониє необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи його ОСОБА_1 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував тяжкість вчиненого злочину, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, те що вона вчиняла крадіжки раніше та вчинила злочин під час іспитового строку, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку що їй слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Також судом враховано обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 районним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є достатнім і необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 66 КК України і підстав для його пом'якшення, як про це просить засуджена у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі засудженої доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам її касаційної скарги, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді. Зміст ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання ОСОБА_1 Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційній скарзі засудженої не наведено.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень з мотивів зазначених у касаційній скарзі ОСОБА_1, а тому вважає, що у відкритті провадження за її касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року щодо неї.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.