Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Ємця І.І.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року та касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді справи апеляційним судом, на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року,

Вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2016 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1 громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись фінансово-господарською діяльністю строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора ТОВ Промсервіс, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 06 лютого 2013 року ОСОБА_1., з метою привласнення чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з розрахункового рахунка вищезазначеного підприємства зняв для закупівлі товару гроші у сумі 9700 гривень, після чого товар не закупив, а кошти привласнив.

07, 11, 14 та 28 лютого 2013 року ОСОБА_1, з метою привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно зняв з розрахункового рахунка ТОВ Промсервіс для закупівлі товару і повернення тимчасової фінансової допомоги гроші на загальну суму 27200 гривень, які, за призначенням не використав, і привласнив.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 36900 гривень. Після вимоги бухгалтера ТОВ Промсервіс прозвітувати про витрати знятих коштів ОСОБА_1 частину із них повернув: 19 лютого 2013 року - 4100 гривень, із призначенням платежу зворотня фінансова допомога, та 27 лютого 2013 року - 6258,12 гривень для виплати працівникам заробітної плати.

Решту знятих грошей на суму 26541,88 гривень ОСОБА_1 привласнив шляхом зловживання своїм службовим становищем, завдавши ТОВ Промсервіс матеріальної шкоди на вказану суму.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 191 КК України призначено покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду змінити. Вказує на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 76 КК України. Зазначає про те, що на ОСОБА_1 слід покласти обов'язки передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року скасувати, а провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події злочину. Вказує на неповноту судового розгляду, неправильне застосування кримінального закону та допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що суди прийшли до помилкового висновку про наявність події злочину за обставин встановлених органом досудового розслідування.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, обґрунтовуючи касаційні вимоги, посилається, у тому числі, і на неповноту судового розгляду, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. Отже, касаційний суд при касаційному розгляді виходить із обставин справи, встановлених судом.

Оцінюючи постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішенняз огляду на застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1, судом були перевірені та оцінені показання представника потерпілогоОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вказували на причетність ОСОБА_1 до вчиненогозлочину.

Крім того висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому повторно, також підтверджуються відомостями, які зафіксовані у висновках експертів, грошовими чеками, довідкою банку. Підстави вважати, що вказані докази були зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, у зв'язку із чим вони є не допустимими, по справі відсутні.

Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 191 КК України кваліфіковано правильно.

Таким чином доводи касаційної скарги засудженого про те, що судом до нього було неправильно застосовано кримінальний закон є безпідставними.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів та виправлення засудженого.

При цьому суд, маючи на те достатні підстави, обґрунтовано застосував положення ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд у порушення вимог ст. 76 КК України не поклав на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 цієї статті, не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення з огляду на положення ст. 438 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434- 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.