Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою справу про застосування примусових заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 115 КК України, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, мешканця с. Петрівське Кагарлицького району Київської області, раніше не судимого,

повернуто прокурору на додаткове розслідування.

Як зазначено у постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ввечері 8 січня 2008 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у будинку АДРЕСА_1, зґвалтував потерпілу ОСОБА_3 вчинив насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом та замах на умисне вбивство ОСОБА_3, поєднане із зґвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

На думку органу досудового слідства, з чим погодився і прокурор, направляючи справу до суду в порядку, передбаченому ст. 418 КПК України, ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечні діяння, перебуваючи в стані неосудності.

У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставне, на його думку, повернення справи на додаткове розслідування, оскільки при направленні справи до суду були дотримані вимоги ст.ст. 417, 418 КПК України, та просить постанову суду скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, пояснення захисника, який просив задовольнити це подання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив, що органи досудового слідства допустили такі порушення вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Зокрема, в оскаржуваній постанові йдеться про те, що висновок експертизи щодо психічного захворювання ОСОБА_1 давав підстави для направлення справи до суду з обвинувальним висновком а не з постановою про застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки відповідно до ст. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності.

Таким чином, суд, на порушення вимог ст.ст. 246 та 419 КПК України, на стадії вирішення питання про внесення справи в судове засідання, вдався до оцінки наявного у справі висновку амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи, дані якого, на думку органу досудового слідства та прокурора, що направив справу до суду, свідчать про перебування ОСОБА_1 під час вчинення суспільно небезпечного діяння у стані неосудності.

Відповідно до вимог ст.ст. 75, 419 КПК України зазначений висновок експертизи не має наперед установленої сили і може бути перевірений лише в судовому засіданні при розгляді справи про застосування примусових заходів медичного характеру. У разі коли висновок експертизи є недостатньо зрозумілим, неповним або виникне потреба у з'ясуванні додаткових питань, суд має викликати в судове засідання експерта-психіатра, а за умов, зазначених у частинах 5,6 ст. 75 КПК України, призначити додаткову чи повторну експертизу.

Крім того, у постанові суду йдеться про те, що органи досудового слідства допустили порушення вимог ст. 417 КПК України, оскільки не пред'явили ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 153 та ч.2 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 115 КК України.

Проте такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ст. 417 КПК України досудове слідство у зазначених у цій статті справах проводиться за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 цього Кодексу, а порядок пред'явлення обвинувачення регламентований статтями 131- 147 КПК України, тобто закон не вимагає пред'являти обвинувачення особі, справа щодо якої направлена до суду в порядку, передбаченому ст. 418 КПК України.

За таких обставин постанова щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд зі стадії вирішення питання про її внесення в судове засідання, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки і постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії вирішення питання про її внесення в судове засідання.