Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні 19 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Торезького міського Донецької області від 7 червня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Донецька, раніше судимого:

09.10.2001р. за ч. 2 ст. 141 КК України (1960р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

5.09.2003 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, постановою Торезького міського суду від 1.04.2005р. на підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі,

- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 5.09.2003р. і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця м. Дзержинська Донецької області, раніше неодноразово судимого, у тому числі

1.07.2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 1.07.2005р. і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 4 вересня 2005 року, приблизно о 16год., за попередньою змовою між собою, проникли до підсобного приміщення приватного підприємства, розташованого в АДРЕСА_1, і таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_3 на суму 800гр.

7 вересня 2005 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходячи по греблі, розташованій біля пров. Радгоспного у м. Терезі, зустріли раніше незнайомого ОСОБА_4, який на їх прохання запалити, вдарив спочатку кулаком у груди ОСОБА_2, а потім ОСОБА_1

Образившись поведінкою ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, напали на нього, при цьому ОСОБА_1, маючи намір на вбивство ОСОБА_5, завдав потерпілому декілька ударів по голові підібраною на місці палицею, а потім своїм ножем наніс декілька ударів по різних частинах тіла потерпілого, у тому числі у грудну клітину. ОСОБА_2, не вступаючи в злочинну змову з ОСОБА_1, з помсти, з метою вбивства потерпілого, своїм ножем також завдав останньому декілька ударів по тілу, в тому числі у груди. Внаслідок зазначених дій потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та направлення справи на додаткове розслідування, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону, внаслідок чого засудженим призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним про їх особу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі врахував конкретні обставини справи та дані про особу засуджених, та призначив їм покарання, яке не можна визнати справедливим унаслідок його м'якості.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше судимі, в тому числі і за умисні злочини, нові злочини, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, скоїли під час відбуття покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді мінімального строку покарання, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, у ході якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, в тому числі і інші доводи касаційного подання, та призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 справедливе покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково, вирок Торезького міського Донецької області від 7 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.