Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Селівона О.Ф.,

суддів

Редьки А.I., Канигіної Г.В.

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

розглянула в судовому засіданні 12 червня 2008 року в м.Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2008 року, яким засуджено:

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1

уродженця АДРЕСА_1, раніше судимого:

19.06.2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 (2001-05) року із застосуванням ст. 45 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік;

22.04.2002 року за ч. 3 ст.185, ст. 71 КК України (2341-14) на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого 05.02.2004 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 11 днів,

за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст.15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. остаточно визначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2

IНФОРМАЦIЯ_2

уродженця АДРЕСА_2

громадянина України, такого, що не має судимості,

згідно зі ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст.15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2. остаточно визначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3. 35000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також з кожного із засуджених по 43 грн. 99 коп. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.

Згідно з вироком ОСОБА_1. і ОСОБА_2. визнано винними у тому, що вони 7 вересня 2006 року близько 1 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в районі села Колодязьки Коростишівського району вчинили розбійний напад на водія автомобіля "таксі" ОСОБА_3. з метою заволодіння його майном за попередньою змовою, а також замах на умисне вбивство останнього за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів. Цей злочин вони до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі.

Як визнав суд, зазначені злочини вчинено за таких обставин.

В ніч з 6 на 7 вересня 2006 року в с.Стрижівка Коростишівського р-ну Житомирської області після спільного вживання спиртних напоїв поблизу будинку №5 по вул. Леніна ОСОБА_1. запропонував ОСОБА_2. вчинити розбійний напад на водія автомобіля "таксі", вбити його та заволодіти його грошима.

Після одержання згоди ОСОБА_2. засуджені розподілили між собою злочинні ролі і вирішили застосувати для здійснення задуманого кухонний ніж, який був у останнього.

Діючи узгоджено, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підійшли до прохідної приватного підприємства "Спецтехсервіс" с.Стрижівка. ОСОБА_1. попросив охоронницю викликати йому автомобіль "таксі", яка, не усвідомлюючи злочинних намірів засуджених, зробила це.

Після приїзду автомобіля "таксі" ВАЗ-2101 НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. (власника), за розподілом ролей ОСОБА_2. сів на сидіння позаду водія, а ОСОБА_1.- біля водія. Під час посадки в автомобіль засуджені надали ОСОБА_3. недостовірну інформацію про те, що вони мають кошти на оплату поїздки та їм, начебто, необхідно дістатися до фірми "УПТК".

Після з'їзду машини з автошляху "Коростишів-Житомир" на грунтову дорогу біля с. Колодязьки Коростишівського району та зменшення швидкості автомобіля, не доїжджаючи 200 м до східної околиці села, близько 1 год. 30 хв. 07.09.06 року засуджені, діючи узгоджено, напали на ОСОБА_3.

З метою вбивства останнього за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, з наміром заволодіння коштами, ОСОБА_2. застосував щодо потерпілого насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього. Зі значною силою він наніс ОСОБА_3. лезом кухонного ножа удар в область розташування життєво важливих органів людини - шию. Проте ніж попав у "блискавку" кофти потерпілого і тільки порізав його шию та обличчя. ОСОБА_3. схопив лезо ножа та переламав його. Не припиняючи своїх дій і виконуючи вищевказаний спільний злочинний намір, ОСОБА_2. обхопив шию потерпілого і зі значною силою здушив її. Діючи узгоджено з ОСОБА_2., з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_1. схопив останнього за праву руку і зі значною силою утримував її.

Таким чином, підсудні вчинили всі дії, які вважали необхідним для доведення до кінця розбою та умисного вбивства ОСОБА_3. з корисливих мотивів та групою осіб за попередньою змовою. Однак умисне вбивство не було закінчено з причин, які не залежали від волі підсудних, оскільки ОСОБА_3. вчинив активний фізичний опір злочинцям, вирвався від них і вискочив з автомобіля. З метою самозахисту потерпілий схопив дерев'яну палицю і наніс нею удар ОСОБА_1. Після цього засуджені втекли з місця скоєння злочинів.

Внаслідок застосованого під час узгоджених умисних злочинних дій насильства потерпілому ОСОБА_3. заподіяно легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у виді поверхневих різаних ран обличчя та шиї.

У касаційних скаргах:

Засуджений ОСОБА_1. просить перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) та призначити за цим законом справедливе покарання. Вважає, що суд при розгляді справи допустив неповноту та однобічність судового слідства, зокрема, поверхово допитав свідків ОСОБА_4та ОСОБА_5., дав невірну оцінку показанням засудженого ОСОБА_2., в яких той під час досудового слідства визнавав наявність в них попередньої домовленості та наміру на позбавлення життя потерпілого, не врахувавши, що такі показання ОСОБА_2. були обумовлені застосованим до нього фізичного насильства з боку таксистів. Стверджує, що про наявність ножа у ОСОБА_2. до початку нападу обізнаний не був, руку потерпілого утримував помилково, оскільки намагався перешкодити діям ОСОБА_2., а в автомобілі було темно. Просить врахувати також, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина, сам він страждає низкою хвороб, що внаслідок його ув'язнення залишились без допомоги мати та молодший брат.

Засуджений ОСОБА_2. зазначає, що за ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) його засуджено безпідставно і просить за цим законом його виправдати, а покарання, призначене за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , пом'якшити, застосувавши при цьому положення ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) . Вважає, що наведені у вироку висновки суду у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і не пітверджуються достовірними доказами, а ті тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого на обличчі та шиї не могли утворитись від нанесення удару ножем. Посилається також на те, що суд, взявши до уваги його показання на досудовому слідстві щодо наявності у нього з ОСОБА_1. попередньої змови та умислу на вбивство ОСОБА_3. не врахував, що зазначені показання він давав внаслідок застосування до нього фізичного насильства з боку таксистів. Просить врахувати його молодий вік, те, що він виховувався в багатодітній та неповній сім'ї, має хворобливий стан здоров'я, активно сприяв розкриттю злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про безпідставність доводів касаційних скарг та законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудждених необхідно задовольнити частково.

Твердження у скаргах ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про необгрунтованість засудження їх за замах на вбивство ОСОБА_3. за попередньою змовою та з корисливих мотивів, а у скарзі ОСОБА_1. і про неправильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) безпідставні і спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції під час розгляду справи.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_3. вбачається, що в ніч з 6 на 7 вересня 2006 року, коли він, як водій автомобіля "таксі", перевозив засуджених та рухався за вказаним ними маршрутом, з'їхав на грунтову дорогу, де зменшив швидкість, ОСОБА_2., який сидів на задньому сидінні, несподівано вдарив його ножем у верхню частину грудної клітки, біля шиї та ключиці. Тоді він різко зупинив автомобіль та схопив правою рукою ОСОБА_2. за руку, а лівою рукою за лезо ножа. ОСОБА_1. в цей час утримував його - ОСОБА_3. руку для зменшення його опору. Коли ж йому вдалось зламати лезо ножа, то ОСОБА_2. схопив його за шию і почав душити. Продовжуючи чинити опір нападникам, йому вдалось відкрити двері та залишити автомобіль. Схопивши дерев'яну палицю, яка лежала біля сидіння, він наніс нею удар ОСОБА_1. по руці, після чого нападники втекли з місця вчинення злочину. Як виявилось пізніше, лезо ножа попало йому у бігунок на "блискавці" кофти і хрестик. Крім того, в результаті дій нападників, йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді порізів шиї та обличчя. Вважав, що підсудні діяли по заздалегідь розробленому плану, оскільки в автомобілі між собою не розмовляли, але діяли узгоджено і з метою заволодіння майном намагались позбавити його життя, проте не досягли своєї мети лише завдяки тим обставинам, що лезо ножа під час удару випадково влучило в "блискавку" на його одязі, та він вчинив активний опір нападникам.

Свої показання щодо обставин вчинення злочину щодо нього ОСОБА_3. неодноразово підтверджував під час досудового слідства та в суді, деталізував їх в ході відтворення обстановки та обставин події з його участю (т.1, а.с.162-165).

При цьому вони за своїм змістом співпадали з тими показаннями, що давали засуджені на початкових етапах досудового слідства.

Так, ОСОБА_2. пояснював, що за ініціативою ОСОБА_1. вони домовились напасти на таксиста. При цьому згідно попередньої домовленості ОСОБА_2. мав сісти позаду водія і ножем нанести йому удар, а ОСОБА_1. біля водія і повинен був збити його руки з керма, щоб той не встиг натиснути на кнопку тривоги. Це мало відбутися тоді, коли таксист поверне на грунтову дорогу і зменшить швидкість. Коли це відбулося, він наніс водію удар ножем у верхню частину грудної клітки. Після того, як відчув, що ніж зламався, спробував правою рукою зробити захват водія за шию та прижати до сидіння. ОСОБА_1. в той час допомагав тримати водія, щоб той не вирвався. Однак таксист віджав його, ОСОБА_2., руку і вискочив з автомобіля (т.1,а.с.61-63).

Вищевказані обставини ОСОБА_2. підтвердив й під час очної ставки з ОСОБА_1. (т.1, а.с.64-67), а також й під час допиту його прокурором Коростишівського району 18.09.06 року, зазначивши, що будь-які незаконні методи слідства до нього не застосовувались (т.1, а.с.74).

В подальшому ОСОБА_2., конкретизуючи свої попередні показання, під час допиту як обвинуваченого ствердив, що вони з ОСОБА_1. 06.09.06 року домовились не тільки пограбувати таксиста, а і вбити його та забрати гроші. Розробили план нападу, про який він розповідав раніше. Саме з цією метою він наніс ОСОБА_3. удар ножем у грудну клітку, однак останній чинив опір, зламав ніж і тим самим зміг врятувати своє життя (т.1, а.с.84).

Засуджений ОСОБА_1. в перших своїх показаннях, як видно з матеріалів справа, також визнавав, що під час поїздки на "таксі" ОСОБА_2., діючи в межах попередньї домовленісті, з метою подолання опору водія, намагався нанести йому удар заздалегідь узятим ножем в груди, а він сам в цей час утримав руку таксиста і, таким чином, допомагав співучаснику. (т.1, а.с. 32-33, 42).

Наведені фактичні обставини, що містяться в цих показаннях засуджених та потерпілого, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони детально узгоджуються з іншими дослідженими доказами в справі.

Так, відповідно до протоколу огляду салону автомобіля потерпілого було виявлено та вилучено лезо ножа, загальна довжина якого згідно висновку криміналістичної експертизи складає 81 мм. (т.1, а.с. 4, 179-181).

Крім того, у потерпілого був вилучений одяг, в якому він знаходився під час вчинення на нього нападу, зокрема кофта чоловіча із застібкою "блискавкою", та дерев'яна палиця, за допомогою якої він намагався зупинити злочинні дії засуджених (т.1, а.с.14).

За змістом акту судово-медичного огляду ОСОБА_3. та висновку судово-медичної експертизи, у потерпілого виявлено поверхневі різані рани на обличчі та шиї, які утворилися від дії ріжучого предмету, можливо від дії леза ножа, в термін та за обставин, на які вказує потерпілий (т.1, а.с.77-78; т.2, а.с.47), що спростовує посилання засудженого ОСОБА_2. в касаційній скарзі на те, що ті тілесні ушкодження, що були виявлені у потерпілого, не могли утворитись від дії ножа.

Свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. підтвердили, що працюючи в ніч з 6 на 7 вересня 2006 року у той же службі таксі, що й потерпілий, почули по рації сигнал тривоги від ОСОБА_3., а коли приїхали у с.Стрижівка Коростишівського району, то дізнались безпосередньо від ОСОБА_3. про те, що на останнього був вчинений напад двома хлопцями, яких він перевозив як пасажирів, та які намагались вбити його за допомогою ножа, а коли він зламав лезо ножа, то задушити. Проте завдяки тому, що він вчинив активний опір нападаючим, йому вдалось вискочити з машини і дерев'яною палицею вдарити одного з нападників, після чого ті втекли.

Як вбачається із змісту протоколу судового засідання, зазначені свідки були ретельно допитані з усіх відомих їм обставин справи. Крім того, під час допиту цих свідків, будь-хто із учасників судового розгляду, в тому числі й засуджені, не були позбавлені права задавати їм додаткові запитання. З урахуванням наведеного, посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1. на поверховий допит свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5., і, як наслідок, неповноту судового слідства, є безпідставними.

Що ж стосується посилань засуджених в касаційних скаргах на те, що в своїх первинних показаннях на досудовому слідстві вони обмовили себе внаслідок застосування до них фізичного насильства з боку таксистів - колег потерпілого, то, як вбачається з матеріалів справи, такі заяви засуджених перевірялись під час досудового прокурором, яким винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю у діях певних осіб складу злочину.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2. повідомив в цих показаннях такі обставини, які взагалі не були відомі органам досудового слідства, але які знайшли своє підтвердження під час проведення подальшого розслідування по справі, зокрема факт сумісної спроби засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1. обікрасти дядька останнього - ОСОБА_8.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку всім дослідженим доказам, і обгрунтовано визнав ОСОБА_1. та ОСОБА_2. винними у вчиненні тих злочинів, за які вони засуджені.

Дії засуджених правильно кваліфіковані за ст.187 ч.2 та ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.п.6, 12 КК України (2341-14) .

В той же час при призначенні засудженим покарання суд не в повній мірі дотримався вимог ст.65 КК України (2341-14) .

Так при визначенні ступеня тяжкості вчинених злочинів суд не врахував, що засудженими вчинено замах на умисне вбивство, що тяжкі наслідки від цього злочину не настали.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_1. та ОСОБА_2. покарання.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 15, п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1. визначити 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Пом'якшити призначене ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 15, п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2. визначити 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

В решті зазначений вирок залишити без зміни.