Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2008 року, яким частково скасовано вирок Рівненського районного суду від 29 жовтня 2007 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

немаючого судимості,

за ч. 3 ст. 286 КК України на сім років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він після опівночі 6 червня 2007 року, керуючи без відповідних документів автомобілем "БМW - Х 5" н. з. НОМЕР_1 зі швидкістю 80 - 120 км/год., на 149 км + 150 м автодороги Устилуг - Луцьк - Рівне не виконав вимоги п/п "в" п 14.2 Правил дорожнього руху, у зоні дії дорожніх знаків 3.25 "Обгін заборонено" і 1.39 "Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)" з табличкою 7.2.1 "Зона дії 1 км" під час обгону перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з мікроавтобусом "RENAULT - TRAFIC" № 650 - 74 ВО, яким керував ОСОБА_3 У результаті загинули п'ять пасажирів зазначеного мікроавтобуса: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та пасажир зазначеного автомобіля "БМW" ОСОБА_11; троє пасажирів: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9одержали тяжкі, а пасажир ОСОБА_10 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_1 десять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. В решті цей вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційної інстанції, пом'якшити покарання засудженому ОСОБА_1 з десяти до семи років позбавлення волі. На її думку, апеляційний суд не врахував дані про те, що на утриманні засудженого знаходяться мати - інвалід і дружина. Твердить, що потерпілі не мають претензій матеріального характеру до нього, а сам він позитивно характеризується.

Адвокат ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить повернути автомобіль "БМW", на якому ОСОБА_1 учинив ДТП, громадянину Польщі ОСОБА_12

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї касаційної скарги, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг і залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються доказами у справі.

Зокрема, викривальними показаннями самого засудженого, які змістовно наведені у вироку, даними, що містяться у висновках автотехніх експертиз і протоколі огляду місця події про те, що ОСОБА_1 у зазначений час керував без відповідних документів автомобілем "БМW - Х 5" н. з. НОМЕР_1 і на 149 км + 150 м автодороги Устилуг - Луцьк - Рівне порушив Правила дорожнього руху. На швидкості 80 - 120 км/год., під час обгону він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з мікроавтобусом "RENAULT - TRAFIC" № 650 - 74 ВО, під керуванням ОСОБА_3 Показаннями потерпілих, на які послався суд, і висновками судово-медичних експертиз про те, що в результаті цієї аварії загинули п'ять пасажирів мікроавтобуса: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і пасажир зазначеного автомобіля "БМW" ОСОБА_11; троє пасажирів: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9одержали тяжкі, а пасажир ОСОБА_10 - легкі тілесні ушкодження.

Зазначені обставини і кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційних скаргах не оспорюються і в колегії суддів сумнівів не викликають.

Доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про надмірну суворість покарання засудженому є необгрунтованими.

Місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_1 належно не врахував ні конкретні обставини вчиненого ним злочину (загинуло шестеро і травмовано четверо людей), ні характер і ступінь суспільної небезпечності цього діяння. У своєму вироку суд лише зазначив позитивні дані про особу ОСОБА_1 і пом'якшуючі його відповідальність обставини, але не з'ясував їх.

Апеляційним судом установлено, і про це зазначено у вироку, що насправді ОСОБА_1 до вчинення ДТП не був працевлаштований, він не проживає з матір'ю, яка в дійсності є інвалідом третьої, а не другої групи. Вона отримує пенсію і сторонньої допомоги не потребує. Дружина засудженого на даний час є студенткою.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що посилання в апеляціях прокурора і потерпілого ОСОБА_3 на м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, яке за своїм розміром було явно несправедливим, відповідають матеріалам справи. Тому він мав підстави скасувати вирок місцевого суду в цій частині і призначити засудженому більш суворе покарання.

Вважати, що зазначене рішення апеляційної інстанції є упередженим або таким, що суперечить положенням ст. 65 КК України, як про це стверджується в касаційній скарзі, колегія суддів підстав не вбачає, навіть із урахуванням того, що санкція ч. 3 ст. 286 КК України змінена у бік пом'якшення.

Що ж до оспорювання в скарзі захисника фактичних обставин справи, які стосуються речових доказів, то, як видно з вироку і протоколу судового засідання, ці фактичні обставини ніким не оспорювались. Цивільний позов у справі не заявлявся. Обсяг доказів, які досліджувались, та порядок їх дослідження, був визначений судом у повній відповідності з вимогами ст. 299 КПК України. Вирішуючи питання про речові докази у справі, місцевий суд, і на це звернула увагу апеляційна інстанція, керувався виключно положеннями ст. 88 КК України, і дотримався їх. Тому це рішення суду колегія суддів під сумнів не ставить.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_2 й ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.