Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Кліменко М.Р., Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2007 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

уродженця м. Запоріжжя, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно 5 200 грн. і 10 000 грн. та на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він 5 лютого 2006 року о 02-й годині в АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, яка переросла у бійку, на грунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного вбивства ОСОБА_4 завдав йому не менш як три удари ножем у різні частини тіла, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що умислу на умисне заподіяння смерті потерпілому не мав, а вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, порушує питання про зміну постановлених у справі судових рішень з перекваліфікацією його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України (2341-14) .

Аналогічні доводи викладені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2

У запереченнях на касаційні скарги потерпілі ОСОБА_3. та ОСОБА_5 просять залишити судові рішення у силі, а касаційні скарги - без задоволення

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що скарги не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Відмежування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони від умисного вбивства, необхідно проводити за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони складу злочину.

Згідно зі ст. 36 КК України (2341-14) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, і перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнав, що під час сварки, що виникла між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 він наніс кілька ударів ножем останньому. Однак, наносив потерпілому удари не умисно, а з метою захисту свого життя, оскільки ОСОБА_4 тримав у руках ніж.

Водночас на досудовому слідстві ОСОБА_1 показував, що під час сварки першим вдарив ОСОБА_4 по підборіддю, після чого останній схопив ніж. У відповідь на це ОСОБА_1 також взяв у руки ножа, яким і наніс удари ОСОБА_4 Після цього ОСОБА_1 вивів ОСОБА_4 на вулицю, у двір АДРЕСА_2, залишив там і повернувся додому. Дещо пізніше він спалив дублянку ОСОБА_4, викинув його шапку та ніж, яким наносив потерпілому удари, у річку (т.1, а.с.110-111, а.с. 118-119).

Винність ОСОБА_1. у вчиненні умисного вбивства підтверджується показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що в ніч з 4-го на 5-те лютого 2006 року він спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розпивав спиртні напої вдома у ОСОБА_1. Під час цього між ними виникла сварка, яка переросла у бійку. ОСОБА_4 схопив ніж і, розмахуючи ним, наніс йому поріз на підборідді, і він пішов до ванної кімнати змивати кров. Повернувшись, він побачив, що ОСОБА_4 немає, а ОСОБА_1 пояснив, що той пішов. Пізніше ОСОБА_1 розповів, що вдарив ОСОБА_4 ножем, пішов кликати швидку допомогу та міліцію, але що сталося не пам'ятає, бо перебував у стані сп'яніння.

Під час досудового слідства ОСОБА_6 показував, що сварка виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, і саме ОСОБА_1 схопив ніж і розмахуючи ним, наніс поріз по підборіддю ОСОБА_6, потім він пішов до ванної кімнати, а ОСОБА_1 і ОСОБА_4 продовжували битися (т.1, а.с. 163-164).

Винність ОСОБА_1. у вчиненні умисного вбивства підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що 5 лютого 2006 року на початку третьої години ночі їй повідомили, що біля двоповерхового будинку по вул. У. Громової лежить на вулиці мертвий її син. Коли вона приїхала, там уже були співробітники міліції.

Свідок ОСОБА_8 розповіла, що 5 лютого 2006 року близько 2 год. 30 хв. їй постукали у двері і поросили підійти до двоповерхового будинку по вул. У. Громової, оскільки там, на вулиці, лежить її племінник. Коли вона вийшла і побачила, що він мертвий, викликала міліцію. До неї підійшов у стані сильного алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 з пляшкою пива у руках, який потім пішов до себе додому.

Винність ОСОБА_1. у спричиненні смерті ОСОБА_4 також підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 21 березня 2006 року, згідно з яким смерть ОСОБА_4 була спричинена трьома колото-різаними пораненнями з пошкодженням діафрагми, селезінки, лівої нирки та інших органів, що обумовило гостру крововтрату. Такі тілесні ушкодження кваліфікуються як тяжкі тілесні, небезпечні для життя у момент спричинення і перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого, що настала за кілька хвилин (т.1, а.с. 50-57).

Про винність ОСОБА_1. у вчиненні умисного вбивства свідчать також і дані протоколу огляду місця події від 5 лютого 2006 року (т.1, а.с. 20-45), протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1. (т.1, а.с. 143-156), висновків судово-медичної експертизи від 15 лютого 2006 року, згідно з яким обгорілі фрагменти, вилучені при огляді місця події, є рештками дублянки (т.1, а.с. 207-212), та від 17 лютого 2006 року, згідно з яким походження крові на ножі не виключено від ОСОБА_4 (т.1, а.с. 245-247), а також інші докази.

Посилання скаржників на те, що експерт у поясненнях, даних у судовому засіданні, не виключив у діях ОСОБА_1. необхідну оборону, є безпідставними, оскільки спростовуються іншими доказами, зібраними по справі.

Колегія суддів вважає, що вказівка скаржників на те, що ОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони і перевищив її межі, спростовуються наведеними вище доказами.

Аналіз наведених даних дозволяє дійти висновку, що місцевий суд дав належну оцінку обставинам, які свідчили про спрямованість умислу ОСОБА_1. і належно оцінив той факт, що конфлікт виник між трьома особами, він був послідовний і використаний ОСОБА_1 як привід для вчинення протиправних дій.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2007 року залишити без змін.