Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Скотаря А.М., Гошовської Т.В.

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 8 червня 2007 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 5 квітня 2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 8 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 2 березня 2003 року близько 20-ї години ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якого засуджено вироком Ровенківського міського суду від 1 березня 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на залізничному вокзалі по вул. Кірова м. Ровеньки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшли до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у яких попросили позичити їм 2 грн., а коли їм відмовили, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали висловлюватися нецензурною лайкою, при цьому ОСОБА_1 двічі ударив ОСОБА_3 кулаком по обличчю, заподіявши йому фізичний біль.

В подальшому, примирившись, ОСОБА_3 позичив ОСОБА_5 2 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на свою невинуватість у вчиненні хуліганських дій, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а кримінальну справу закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, обговоривши її доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо його невинуватості у вчиненому були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обгрунтовано визнані безпідставними, оскільки спростовуються, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з яких видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у громадському місці безпричинно, з хуліганських спонукань спровокували конфлікт з потерпілими, нецензурно висловлювалися, а ОСОБА_1 під час вчинення хуліганських дій наніс удари потерпілому ОСОБА_3, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого та конкретних обставин справи.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.