Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Присяжнюк Т.I.,

суддів Нікітіна Ю.I., Школярова В.Ф., за участю прокурора Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні 27 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

судимого 7 червня 2006 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 309 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 3 роки з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 96 КК України (2341-14) ОСОБА_1. призначено примусове лікування від наркоманії.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1засуджено за те, що він наприкінці серпня 2006 року в с. Липці Харківського району Харківської області придбав, виготовив, перевозив і зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, вагою 5, 2154 гр., яку 30 серпня 2006 року у нього було вилучено працівниками міліції.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушення КПК України (1001-05) при постановленні вироку і неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому примусового лікування від наркоманії.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. 30 серпня 2006 року було затримано з особливо небезпечним наркотичним засобом в м. Харкові біля будинку по вул. Героїв Труда, 20/ 321.

Однак, в порушення вимог ч.1 ст. 334 КПК України (1001-05) і п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 р. (v0005700-90) у мотивувальній частині вироку, не вказано ні назви міста, ні назви вулиці, де було затримано засудженого, а лише вказано номер будинку.

Крім того, також в порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) , суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1. те, що він сприяв розкриттю злочину. Однак, в матеріалах кримінальної справи явки з повинною засудженого немає, інших співучасників злочину також не встановлено.

Крім того, в мотивувальній частині вироку вказано, що ОСОБА_1. зберігав при собі газетний згорток з наркотичним засобом законно, що також не відповідає фактичним обставинам справи.

Також заслуговують на увагу й доводи касаційного подання про неправильне застосування до ОСОБА_1. примусового лікування від наркоманії, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 96 КК України (2341-14) примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а згідно з "Основами Законодавства України про охорону здоров'я (2801-12) " від 19 листопада 1992 року наркоманія до таких хвороб не належить і є соціально небезпечним захворюванням.

На підставі наведеного, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства України і неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.