Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Пузиревського Є. Б.,

суддів:

Крещенка А. М., Шибко Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016100070005863,

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року засуджено ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки, на його думку, суди обох інстанцій не застосували положення ч. 5 ст. 72 КК України іне зарахували йому строк попереднього ув'язнення у строк покарання за вказаним вироком.

Згідно постанови Верховного Суду України від 09 лютого 2017 року норми права, передбачені ч. 2 ст. 424 КПК України та ч. 5 ст. 539 КПК України, не забезпечують права на оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених за результатами розгляду клопотань щодо застосування на стадії виконання вироку Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" (838-19) , оскільки такі ухвали не перешкоджають подальшому провадженню, а отже їх оскарження не передбачено положеннями КПК України (4651-17) .

З урахуванням зазначеного та відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України такий висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 445 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення стосуються порядку виконання вироку, а саме застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України, які не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції та вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого, оскільки ним порушується питання про перегляд вироку та ухвали лише в частині виконання вироку, яке не перешкоджає подальшому провадженню.

Відмова у відкритті касаційного провадження не позбавляє права ОСОБА_4 звернутися з клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, щодо застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року (838-19) .

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.