Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

Закрито провадження за позовом прокурора Волноваського району в інтересах НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області про стягнення 23 грн. 54 коп. коштів, витрачених на проведення криміналістичної експертизи.

ОСОБА_1. і ОСОБА_2. визнано винними та засуджено за те, що вони 8 травня 2007 року приблизно о 22 годині, разом з невстановленою досудовим слідством особою, умисно, за попередньою змовою групою осіб, за пропозицією ОСОБА_1., із метою заволодіння чужим майном, через вікно спальні проникли до будинку № АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3., де виявили осіб похилого віку: ОСОБА_3., 1929 року народження, і ОСОБА_4., 1940 року народження.

ОСОБА_1. взяв зі столу на кухні вказаного будинку кухонний ніж, який передав ОСОБА_2, а той почав демонструвати його ОСОБА_3. із вимогою передати їм гроші.

Невстановлена досудовим слідством особа, застосовуючи грубу фізичну силу, почала утримувати ОСОБА_4., а ОСОБА_1. почав відкрито обшукувати приміщення з метою виявлення грошей.

ОСОБА_2., із метою подавити волю ОСОБА_4. і її бажання чинити опір, передав ніж невстановленій досудовим слідством особі, яка підставила ножа до горла потерпілої.

Здійснивши пошук грошових коштів, та, у зв'язку з відсутністю останніх, не реалізувавши свій злочинний намір з причин, що не залежали від їх волі, з місця злочину втекли.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушення кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. При цьому посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1. і ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , не врахував того, що вони вчинили тяжкий злочин, характеризуються негативно, вину визнали частково. Також, застосовуючи до засуджених вказану норму закону, суд послався лише на їх неповнолітній вік, хоча закон вимагає наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання. Крім того зазначає, що місцевий суд, на порушення вимог кримінально-процесуального закону, обмежившись рапортом працівника ОВС про неспроможність потерпілих через їх похилий вік з'явитися до суду, розглянув справу без їх участі, не з'ясувавши їх особисте бажання брати участь у судовому розгляді та їх думку щодо міри покарання підсудним. Указує на те, що апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, відповідей на доводи, наведені в апеляції, не дав, мотивів залишення апеляції без задоволення не навів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки про винуватість засуджених у вчиненні злочину суд обгрунтував викладеними у вироку доказами, які ніким не оспорюються.

Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Що стосується посилань прокурора на необгрунтоване застосування судом ст. 69 КК України (2341-14) , що призвело до призначення їм покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та їх особам внаслідок м'якості, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вчинили злочин у неповнолітньому віці, раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, навчалися, визнали фактичні обставини справи.

Саме на підставі зазначених обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженим покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) .

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання у касаційному поданні на те, що суд не прийняв належних мір для забезпечення явки у судове засідання потерпілих і не з'ясував їх думки щодо виду і розміру покарання, то вони є необгрунтованими і суперечать матеріалам справи, з яких убачається, що суд приймав всі передбачені законом заходи для явки потерпілих у судове засідання, але, враховуючи їх вік та стан здоров'я, вони не змогли з'явитися до суду, що підтверджується даними відповідного рапорту дільничного інспектора.

За таких обставин підстав вважати, що при розгляді справи були істотно порушені права потерпілих, немає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.