Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Слинька С. С., ФрантовськоїТ. І.,

розглянувши у судовому засіданні 27 вересня 2017 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року,

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 і ч. 1 ст. 135 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку апеляційного оскарження зазначеного вироку, а апеляційну скаргу повернуто.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу захисника Борзих Ю.В. в інтересах ОСОБА_4 залишено без задоволення, вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку.

Однак, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України (далі - КПК (4651-17) ).

Так, зі змісту скарги не вбачається, яка саме ухвала Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року оскаржується - про повернення апеляційної скарги засудженого чи про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Також відповідно до ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК.

Однак, у касаційній скарзі засуджений не погоджується із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що в силу вимог ст. 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Також у скарзі не наведено мотивованих доводів та відповідних аргументів про наявність порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з якими воно підлягає скасуванню. Крім цього, засуджений у скарзіпосилається на суворість призначеного покарання, однак не наводить належних доводів на обґрунтування цього, виходячи з положень ст. 414 КПК.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК, у разі подання касаційної скарги без додержання вимог ст. 427 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і встановлює строк необхідний для усунення недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху, надавши п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених недоліків.

Якщо недоліки касаційної скарги не буде усунуто в установлений строк, скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.