Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Зубара В.В., Широян Т.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160280000266, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженки с. Леніне Фрунзівського району

Одеської області, яка мешкає за адресою:

АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою засудженої на вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженої ОСОБА_1,

захисника Могуренка М.В.,

У касаційній скарзі засуджена, не погоджуючись із ухваленими щодо неї судовими рішеннями через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особі, просить їх змінити, звільнивши її від відбування покарання на підставі ст.ст. 69, 75 КК України. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначив їй необґрунтовано суворе покарання та не врахував усіх обставин справи, зокрема того, що матеріали провадження не містять доказів на підтвердження перебування її в стані алкогольного сп'яніння.

Вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 02 липня 2015 року близько о 17.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї домоволодіння, в якому вона мешкає, що розташоване на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 умисно завдала останньому один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та захисника на підтримання скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджена, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно спричинила тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними, що містяться у висновках експертиз.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про її особу та позицію потерпілої.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в ній дані ґрунтовні відповіді на всі питання, поставлені в апеляційній скарзі.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Разом із тим, враховуючи конкретні обставини провадження й дані про особу засудженої (щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, раніше не судима), колегія суддів уважає ці обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, й приходить до висновку про можливість застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України та пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої задовольнити частково.

Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.