345/303/16-к Про таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення - 26.09.2017 Прийняття

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, судимого 11 червня 2014 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільнений 22 січня 2016 року по відбуттю покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року,

Вироком Калуського міськрайонногго суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 2075 грн. на відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.

Так, 10 травня 2016 року близько 23:30 год. ОСОБА_6 шляхом розбиття віконного скла проник до складського приміщення на АДРЕСА_2 у м. Калуш, звідки таємно викрав належне ОСОБА_9 майно (електроінструмент) на загальну суму 9 500 грн.

20 травня 2016 року близько 23:30 год. ОСОБА_6 через вікно проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належний ОСОБА_10 газовий котел вартістю 10 000 грн.

23 травня 2016 року близько 00:30 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 шляхом розбирання стіни проникли до складського приміщення на АДРЕСА_2 у м. Калуш, звідки таємно викрали належне ОСОБА_9 майно (електроінструмент) на загальну суму 12 210 грн.

27 травня 2016 року близько 01:00 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 шляхом віджиму вікна проникли до приміщення магазину на АДРЕСА_5 у м. Калуш, звідки таємно викрали належне ОСОБА_11 майно (електроінструмент) на загальну суму 4 000 грн.

27 травня 2016 року близько 01:00 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 шляхом віджиму вікна проникли до приміщення магазину на АДРЕСА_5 у м. Калуш, звідки таємно викрали належний ОСОБА_12 перфоратор вартістю 800 грн.

В ніч на 24 жовтня 2016 року ОСОБА_6 шляхом віджиму вікна проник до приміщення офісу на АДРЕСА_4 у м. Калуш, звідки таємно викрав належне ОСОБА_13 майно на загальну суму 10 849 грн.

27 жовтня 2016 року ОСОБА_6, перебуваючи біля магазину "GSM Smart" на вул. Б.Хмельницького у м. Калуші, таємно викрав належний ОСОБА_7 велосипед, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2075 грн.

30 жовтня 2016 року близько 21:00 год. ОСОБА_6 зі стіни приміщення Калуського міського спортивно-технічного клубу ТСОУ, розташованого на АДРЕСА_6 у м. Калуш, таємно викрав три камери відеонагляду загальною вартістю 2 400 грн.

Апеляційним судом Івано-Франківської області 19 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та постановлено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Виключено з вироку суду першої інстанції посилання на рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 01 листопада 2016 року по 19 квітня 2017 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК. Вказує, що визнав вину, покаявся у вчиненому, сприяв слідству, є інвалідом 3 групи, має на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, шкоду потерпілим відшкодував, перебуває у скрутному матеріальному становищі. З урахуванням пом'якшуючих покарання обставин вважає своє виправлення можливим з призначенням йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції ОСОБА_6 подав заяву про застосування щодо нього Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 на підтримку касаційної скарги та поданої заяви, прокурора Дронової І.С., яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_6 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обираючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд належним чином врахував тяжкість вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, їх значну кількість, дані про особу винного, який, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість знову вчинив вісім аналогічних злочинів, а тому дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі.

Разом з тим, врахувавши обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які засуджений послався у касаційній скарзі, - визнання вини, каяття, сприяння слідству; стан здоров'я ОСОБА_6, який є інвалідом третьої групи, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, часткове відшкодування заподіяної потерпілим шкоди, зваживши на думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, апеляційний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, яке за своїм розміром є наближеним до мінімального, передбаченого санкціями відповідних норм, а також на підставі ст. 70 КК застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирок апеляційного суду у частині призначення покарання належним чином умотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Призначене ОСОБА_6 покарання є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав вважати його явно несправедливим через суворість, а також для застосування положень ст. 69 КК, про що засуджений ОСОБА_6 порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не убачає. З урахуванням попередніх судимостей ОСОБА_6 та кількості вчинених ним нових злочинів, встановлені у справі обставини, що пом'якшують покарання винного, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а тому та не можуть бути підставою для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкціях норм, за які його засуджено.

За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з відсутністю у суду касаційної інстанції необхідних документів для вирішення питання про застосування щодо ОСОБА_6 положень Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) , заяву засудженого про застосування амністії слід залишити без розгляду. При цьому останній не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до місцевого суду за місцем відбування покарання, за результатами розгляду якої після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про особу засудженого суд прийме рішення про застосування чи незастосування амністії.