Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Пекного С.Д. і Філатова В.М.

за участю прокурора

Дрогобицької О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2008 року, яким

ОСОБА_5,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, такий,

що відповідно до ст. 89 КК України (2341-14)

судимості не мав,

засуджений за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на одинадцять років позбавлення волі і за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно на одинадцять років позбавлення волі.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5 871 гривню майнової та 65 000 гривень моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів і відшкодування судових витрат судом вирішено відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України (1001-05) .

ОСОБА_5засуджено за те, що IНФОРМАЦIЯ_2 приблизно о 23 годині 30 хвилин він, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину "Надія", що на вулиці Зеленій в с.м.т. Дубище Рожищенського району Волинської області, грубо порушуючи громадський порядок і діючи з хуліганського мотиву з особливою зухвалістю, безпричинно пристав до ОСОБА_6, висловлювався на його нецензурною лайкою, застосував фізичне насильство, яке виразилося в нанесенні ударів руками в різні частини тіла та здавлюванні очей, а в подальшому, розбивши скляну пляшку, спеціально пристосував її для нанесення тілесних ушкоджень, якою умисно з метою убивства потерпілого наніс йому удар в шию і в такий спосіб позбавив його життя.

Продовжуючи хуліганські дії,ОСОБА_5 безпричинно накинувся на ОСОБА_7і завдав йому тією ж пляшкою з гостро ріжучими краями удар в область грудної клітини, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді різано-рваних ран, які за ступенем тяжкості відносять до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цьогоОСОБА_5, розмахуючи тією ж пляшкою і погрожуючи фізичною розправою, намагався завдати тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, але тому вдалось утекти.

На вирок надійшли касаційне подання прокурора і касаційна скарга ОСОБА_1,ОСОБА_2 і ОСОБА_3, доводи яких зводяться до того, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особу засудженого, внаслідок чого обрав йому покарання, яке є несправедливим унаслідок м'якості. З огляду на це, касатори просять вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_5змінити, перекваліфікувати дії його підзахисного з п. 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) відповідно на ст. 124 та ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) і призначити покарання в межах санкцій цих законів. Своє прохання вмотивовує тим, щоОСОБА_5 умисно заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, а його дії стосовно ОСОБА_7зумовлювались неприязними відносинами. Стверджує, що діяння засудженого стосовно ОСОБА_8 не є кримінально-караними.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах і поданні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання і касаційна скарга потерпілих підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до визначених ст. 65 КК України (2341-14) загальних засад призначення покарання суд призначає його в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При вирішенні питання, пов'язаного з призначенням ОСОБА_5 покарання, суд не в повній мірі виконав вимоги зазначеного вище закону, про що свідчить наступне.

Як видно зі змісту вироку суд при призначенні ОСОБА_5 покарання пославсь на те, що враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного і, зокрема, те, що він до арешту позитивно характеризувався і мав на утриманні двох дітей.

До обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_5, суд відніс вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння, а обставин, які б пом'якшували відповідальність засудженого, суд при розгляді справи не встановив.

З огляду на це, обрання судом ОСОБА_5 покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) в розмірі, наближеному до мінімальної межі, встановленої санкцією цього закону, дає підстави для сумніву в правильності такого рішення, оскільки воно, на думку колегії суддів, прийняте без фактичного врахування ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого та наслідків, що настали.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеня тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості є підставою відповідно до положень ст. 372 КПК України (1001-05) для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження її обставин, зокрема, перевірити доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, про вчинення ОСОБА_5 злочинів меншого ступеня тяжкості, ніж це встановив суд даним вироком, і прийняти щодо нього законне й обгрунтоване рішення.

Якщо ж при новому розгляді підтвердиться винуватість ОСОБА_5в тому ж обсязі обвинувачення, то покарання йому має бути призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки покарання за цим вироком у виді позбавлення волі в розмірі, який є близьким до мінімальної межі, встановленої санкцією закону, який передбачає відповідальність за умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) ), без наявності пом'якшуючих обставин не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а тому є несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.