Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Коротких О.А., Таран Т.С.

з участю прокурора

Колесниченка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 20 " травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням помічника прокурора міста Луцьк, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2007 року відносно ОСОБА_1.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, інвалід 2-ї групи, судимий 29 березня 2005 року за ст.309 ч.2, ч.4 ст.70 КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

27 січня 2006 року за ст.309 ч.2 КК України (2341-14)

із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до 1000 грн. штрафу,

був засуджений за ст.309 ч.2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.1 КК України (2341-14) , за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 29 березня 2005 року у вигляді 2 років позбавлення волі та за вироком від 27 січня 2006 року у вигляді 1000 грн. штрафу та остаточно визначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі і штрафу в розмірі 1000 грн..

За ст.307 ч.2 КК України (2341-14) ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2007 року вирок відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено: на підставі ст.71 КК України (2341-14) , за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 29 березня 2005 року та повністю приєднано покарання за вироком від 27 січня 2006 року у виді штрафу в розмірі 1000 грн. і остаточно визначено ОСОБА_1 2 роки 1 місяць позбавлення волі та штраф у розмірі 1000 грн.. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він повторно 29 червня 2006 року у с.Прилуцьке Ківерцівського району у невстановленої досудовим слідством особи придбав для власного вживання близько 20 мл ацетильованого опію загальною масою в перерахунку на суху речовину 1, 18 г, який він перевіз додому в м.Луцьк, де зберігав без мети збуту. Також 24 січня 2007 року у помешканні засудженого було виявлено 43, 25 г екстракційного опію в перерахунку на суху речовину і 78, 9 г макової соломи, які ОСОБА_1 придбав і зберігав без мети збуту.

У касаційному поданні державний обвинувач просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосування ст.71 КК України (2341-14) при визначені ОСОБА_1 остаточного покарання та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Зробивши в мотивувальній частині ухвали висновок про можливість пом'якшення ОСОБА_1 покарання, у резолютивній її частині апеляційний суд залишив незмінною міру покарання, обрану для засудженого за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) , проте змінив вирок відносно ОСОБА_1 у частині визначення остаточного покарання за сукупністю вироків та приєднав до 2 років позбавлення волі за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2007 року лише 1 місяць позбавлення волі як частку невідбутої за попереднім вироком частини покарання у виді позбавлення волі.

Як вірно зазначено в касаційному поданні, рішення апеляційного суду суперечить чинному кримінальному закону.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2005 року остаточно до 3 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) та вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2006 року до штрафу в розмірі 1000 грн..

Отже, невідбута частина покарання у виді позбавлення волі, яку суд мав приєднати повністю або частково до покарання, призначеного за новим вироком, становить 3 роки і 6 місяців, однак суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст.71 КК України (2341-14) , згідно з якою, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На підставі наведеного, ухвала апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий апеляційний розгляд, при якому суду апеляційної інстанції належить ретельно перевірити апеляцію засудженого і постановити законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) ,

у х в а л и л а :

касаційне подання помічника прокурора міста Луцьк, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.