Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого

Єлфімова О.В.,

суддів: при секретарі

Квасневської Н.Д., Пузиревського Є.Б., Холявчуку А.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 листопада 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013270100000237, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бирново Окницького району Республіки Молдова, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого 22 грудня 2011 року вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК,

за участю прокурора Жукова О.В.,

Зазначеним вироком суду першої інстанції, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирішено цивільний позов у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. На обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що його дії судом неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки без належної уваги залишилися висновок комісійної судово-медичної експертизи та показання потерпілого ОСОБА_6, якими підтверджується, що тяжкі тілесні ушкодження він отримав внаслідок падіння з висоти власного зросту. Також судом не взято до уваги письмових заяв потерпілого ОСОБА_6 з проханням закрити дане кримінальне провадження у зв'язку з отриманням ним тілесних ушкоджень з власної вини й відсутністю претензій морального та матеріального характеру з його боку. Зазначає про суперечливість висновків експертиз з приводу природи походження тяжкого тілесного ушкодження отриманого потерпілим, яка не була усунута під час судового розгляду. Вважає ухвалу апеляційного суду, яка не усунула зазначених помилок, належним чином необґрунтованою.

Згідно з вироком суду, 08 липня 2013 року о 23.00 год ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час відпочинку в барі-готелі, який розташований на території автовокзалу в смт. Кельменці Чернівецької області із своїми знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вийшовши на вулицю біля бару покурити,побачив потерпілого ОСОБА_6, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння. В ході розмови з останнім, яка переросла в сварку та суперечку, вони вдвох відійшли до приміщення автовокзалу, де на грунті виниклих неприязних відносинОСОБА_5 завдав потерпілому два удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_6 прикрив руками своє обличчя та відійшов назад. Побачивши дії ОСОБА_5, до нього підійшли його знайомі і хтось з них зірвав в потерпілого з вуха сережку. Після чого ОСОБА_5 кулаками завдав потерпілому ОСОБА_6 ще декілька ударів від яких останній впав на землю. Коли потерпілий почав підводитися, перебуваючи в положенні навприсядки, ОСОБА_5 завдав йому ще одного удару ногою в праве око. Своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати загальної працездатності більш як на одну третину (як такі, що призвели до повної сліпоти на праве око).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Згідно зі ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ухвалення вироку.

Так, за змістом обвинувального вироку, висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, крім як на показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вирішальною мірою ґрунтується на даних протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6, його показаннях та висновках судово-медичних експертиз № 107 від 27 січня 2014 року, № 60 від 20 травня 2014 року та № 083 від 21 липня 2014 року щодо виявлених в останнього тілесних ушкоджень.

Однак, на думку колегії суддів, поза увагою районного суду залишився рядобставин, які не зазнали оцінки, однак які мають суттєве значення для вирішення справи.

Зокрема згідно відомостей відображених в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також письмової заяви потерпілого ОСОБА_6, звертаючись в міліцію, останній повідомляв про побиття його трьома особами. Однак, в подальшому потерпілий помітно змінив свою позицію і особисто просив в заяві закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю претензій з його боку, оскільки травму голови він отримав внаслідок падіння до зустрічі з ними. Аналогічні відомості з приводу пошкодження ним правої брови по дорозі до бару внаслідок падіння потерпілий підтвердив в судовому засіданні.

Зазначені обставини вимагали від суду ретельного з'ясування причини зміни позиції потерпілого, як і належного мотивування обвинувального вироку в цій частині.

Більше того, в основу вироку, як докази вини ОСОБА_5 у спричиненні потерпілому ОСОБА_6 саме тяжкого тілесного ушкодження, судом покладено три висновки судово-медичних експертиз, що містять суперечливі дані.

Зокрема у висновку експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи № 107 від 27 січня 2014 року зазначено про виявлення у громадянина ОСОБА_6 забійної рани брови справа, лінійної тріщини верхньо-медіального кута правої очниці, переламу кісточок носа, часткової атрофії зорового нерва правого ока, контузії правого ока, підшкірної гематоми повік, субкон'юнктивального крововиливу, ретробульбарної гематоми, контузії зорового нерва правого ока, які виникли в результаті травмуючої дії твердих тупих предметів, і які могли виникнути в результаті травмуючої дії частин тіла людини (кулаків та взутих ніг) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, і слід рахувати малоймовірну можливість виникнення останніх в результаті одноразового падіння потерпілого з стоячого положення. У повторному висновку експерта Сокирянського міжрайонного відділення Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 60 від 20 травня 2014 року експертом одноособово було встановлено, що усі виявлені у громадянина ОСОБА_6 тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, вирогідніше всього внаслідок травматичної дії ноги взутої в тверде взуття з досить великою силою, для їх виникнення достатнього одного удару з приложенням сили травмуючого агенту в ділянку правої очниці, і в даному випадку не виявлялося можливим їх розмежування по ступеню тяжкості. При цьому у висновку зазначено, що слід піддати сумніву можливість виникнення тілесних ушкоджень в результаті одноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту, як з наданням його тілу прискорення, так і без такого, з подальшим співударянням правою очницею об твердий дорожній настил.

Разом з тим, у підсумках комісійної судово-медичної експертизи № 083 від 21 липня 2014 року комісія у складі чотирьох експертів Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи встановила, що виявлені в громадянина ОСОБА_6 синці обох повік правого ока, субкон'юнктивальний крововилив правого очного яблука, забійна рана брови справа, лінійна тріщина верхньо-медільного кута правої очниці, контузія зорового нерва правого ока з надривом зорового нерва та подальшою його отрафією, ретробульбарна гематома справа у їх комплексі виникли внаслідок не менш ніж одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета чи співударянні з таким з місцем прикладання травмуючої сили в ділянку правої брови, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до стійкої втрати загальної працездатності більш, як на 1/3 (як такі, що призвели до повної сліпоти на праве око). При цьому, не виключається можливість виникнення в потерпілого ОСОБА_6 ушкодження правої брови, кісткових структур черепа справа та правого ока внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту навстоячки зі співударянням даною ділянкою з твердою поверхнею чи з виступаючими над рівнем поверхні твердими тупими предметами, не залежно від ситуаційної складової, а саме в результаті призвільного падіння зі статичного положення чи падіння за умови попереднього придання тілу прискорення шляхом спричинення удару, поштовху.

Отже, за наявності таких суперечливих даних у висновках судово-медичних досліджень, та враховуючи показання потерпілого про те, що безпосередньо перед конфліктом з ОСОБА_5 він впав на бетонне покриття та вдарився правою бровою, що прямо впливало на кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК, в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції не надав ніякої оцінки й за відсутності у справі будь-яких даних які б спростували ці дані, повністю залишив їх поза увагою.

Оскільки суд касаційної інстанції не вправі досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою сторони захисту не усунув зазначених недоліків, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, перевірити інші доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись статями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 листопада 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.