Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Пекного С.Д. і Філатова В.М.

за участю прокурора Саленка I.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, такий, що

відповідно до ст. 89 КК України (2341-14)

судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на п'ять років шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 306 грн. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 9 червня 2006 року в період із 16-ої до 17-ої год. за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 незаконно збув за 20 гривень ОСОБА_2 2,0 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, вага якого в перерахунку на суху речовину становила 0,12 гр., який він незаконно придбав з метою збуту в невстановленої слідством особи і зберігав з цією ж метою за місцем проживання.

У той же день у період з 18-ої год. до 19-ої год. 20 хв. у зазначеній квартирі ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено і вилучено 3,0 мл особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, вага якого в перерахунку на суху речовину становила 0,18 гр., який він незаконно зберігав з метою збуту, та грошову купюру номіналом 20 гривень, яка використовувалась при оперативній закупці.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити і застосувати ст. 69 КК України (2341-14) , посилаючись на явку з повинною, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Разом з тим, стверджує, що наркотичні засоби не збував. Посилається на обгрунтування судом висновку про його винуватість на недостовірних доказах. Вказує на застосування до нього незаконних методів ведення досудового слідства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що особливо небезпечні наркотичні засоби він не збував, є безпідставними.

Так, на досудовому слідстві в явці з повинною ОСОБА_1 зізнавався, що з метою збуту придбав макову солому, з якої виготовив опій ацетильований та 9 червня 2006 року збув цей наркотичний засіб. Також він зазначив, що в той же день при обшуку його квартири працівники міліції в присутності понятих вилучили гроші, отримані ним від продажу наркотичного засобу, та шприц з опієм ацетильованим, який він не встиг продати.

Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 показали, що в їх присутності як понятих була проведена в ОСОБА_1 оперативна закупка наркотичного засобу, в ході якого вони були очевидцями того, як останній продав закупнику шприц з наркотичним засобом. У той же день при проведенні обшуку квартири ОСОБА_1 в нього було виявлено і вилучено шприц з рідиною коричневого кольору об'ємом 3,0 мл. та грошові купюри номіналом 20 і 5 гривень.

Iз даних протоколу обшуку вбачається, що в квартирі ОСОБА_1 було виявлено і вилучено медичний шприц місткістю 5 мл., наповнений рідиною коричневого кольору об'ємом 3,0 мл., і грошову купюру номіналом 20 гривень серії АБ 5232294, яка, як видно з даних протоколів огляду покупця та оперативної закупки, співпадає з тією грошовою купюрою, яка була вручена ОСОБА_2 для проведення оперативної закупки.

За даними висновку судово-хімічної експертизи рідина об'ємом 3,0 мл., яку вилучено у ОСОБА_1 та рідина об'ємом 2,0 мл., яку добровільно видав ОСОБА_2 після проведення оперативної закупки в ОСОБА_1, є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, вага якого в перерахунку на суху речовину становила відповідно 0,18 гр. і 0,12 гр.

Дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та обгрунтовано визнав його показання про непричетність до вчинення даного злочину такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства є безпідставними. Аналогічні доводи перевірялись судом і свого підтвердження не знайшли.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Разом з тим, суд помилково послався у вступній частині вироку на те, що ОСОБА_1 є судимим за вироками Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 9.08.1999 року та 1.09.2005 року, оскільки ці судимості згідно положень ст. 89 КК України (2341-14) є погашеними.

За таких обставин із вступних частин вироку та ухвали підлягає виключенню посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимостей.

Крім того, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд не в достатній мірі врахував обставини, що його пом'якшують, та конкретні обставини справи - наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, явку з повинною, а також незначний розмір як наркотичного засобу, який він збув і мав намір збути, так і незначну суму доходу, одержаного внаслідок таких дій.

За наявності вище наведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України (2341-14) і пом'якшити ОСОБА_1покарання, призначене за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) , та обрати йому покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки йому таке додаткове покарання, яке є відповідно до санкції зазначеного вище закону обов'язковим, судом фактично не було призначено.

Iнших порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимостей за вироками Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 9.08.1999 року та 1.09.2005 року.

Застосувати ст. 69 КК України (2341-14) і пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) до трьох років шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.