Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Коротких О.А., Таран Т.С.,

за участю прокурора

Вергізової Л.А.,

захисника

ОСОБА_1.,

засудженого

ОСОБА_2.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 6 серпня 2007 року щодо ОСОБА_2. яким,

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 6000 грн. без позбавлення права займатися викладацькою діяльністю та без конфіскації майна.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_2. визнано винним у тому, що він з 13 травня по 21 червня 2004 року, за обставин та у спосіб вказаний у вироку, будучи службовою особою, за попередньою змовою з ОСОБА_3., який був засуджений вироком Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2004 року, неодноразово одержував хабарі від студентів 3-го курсу заочного факультету за фахом економіка і фінанси підприємств Сумського державного університету за успішну здачу заліків і контрольних робіт про предмету менеджмент, на загальну суму 3 165 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання. Крім того, зазначає, що суд необгрунтовано звільнив ОСОБА_2. від додаткового покарання у виді позбавлення права займатися викладацькою діяльністю.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2., які просили залишити касаційне подання без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2. у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні не оспорюється.

Дії ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, що також не заперечується прокурором.

Призначаючи ОСОБА_2. покарання, суд врахував, що засуджений свою вину визнавав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з'явився із зізнанням, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатних батьків, стан його здоров'я. При цьому також було враховано думку прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та пропонував призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді 6000 грн. штрафу без позбавлення права займатись викладацькою діяльністю та без конфіскації майна.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням зазначених обставин, що пом'якшують покарання, й даних про особу засудженого та при відсутності обставин, які б обтяжували покарання й давали суду підстави для застосування ст. 69 КК України (2341-14) та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) .

Також при визначенні ОСОБА_2. покарання суд вказав у вироку мотиви за яких він не призначив засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права займатись викладацькою діяльністю та конфіскацію майна, з якими погоджується й колегія суддів.

За таких обставин доводи касаційного подання прокурора про неправильність застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м'якості покарання є необгрунтованими.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для зміни чи скасування вироку щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні подання має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 6 серпня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_2 без зміни.