5-1233к08 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника-адвоката ОСОБА_2, та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець с. Байгунус Качирського району

Павлоградської області Республіки Казахстан,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі, за ч. 2 п.п. 9, 12 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 12 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він разом із ОСОБА_3, який за вчинення цього злочину засуджений вироком апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2003 року, IНФОРМАЦIЯ_2 близько 1-ої год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля торговельного кіоску, що на вул. Пятихатській в м. Харкові, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, раптово та безпричинно завдав удар пляшкою з-під шампанського потерпілому ОСОБА_4 по голові й, обхопивши за шию руками, звалив його на землю. ОСОБА_4 вдалося вирватися і він став з'ясовувати причину його побиття та придбав у кіоску дві пляшки пива, якими намагався захищатися, розмахуючи ними, і вдарив ОСОБА_1 по голові. Після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_1 пішли на автомобільну стоянку, де з автомобіля останнього взяли металевий газовий ключ з метою використати його для заподіяння тілесних ушкоджень.

Підійшовши до ОСОБА_4, ОСОБА_3 став відволікати його увагу розмовою, а ОСОБА_1 газовим ключем завдав потерпілому численні удари по голові, заподіявши ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

З метою приховання вчиненого злочину, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, діючи узгоджено, силоміць посадили потерпілого в автомобіль ГАЗ-21 У і вивезли його в район місцевості "Дробицький Яр" поблизу с. Мала Рогань Харківського району Харківської області, де витягли потерпілого з автомобіля і втопили у ставку, кинувши його головою у воду. Смерть ОСОБА_4 настала від асфіксії внаслідок перекриття дихальних шляхів водою.

У касаційних скаргах:

-засуджений ОСОБА_1 просить переглянути справу щодо нього і постановити справедливе рішення;

-захисник-адвокат ОСОБА_2 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і виправдати його за цим обвинуваченням. Вказує на те, що матеріалами справи його винність не доведено, але суд дав невірну оцінку доказам, внаслідок чого незаконно притягнув ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд через м'якість призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., міркування прокурора про підтримання касаційного подання і скасування вироку, пояснення засудженого ОСОБА_1 про необгрунтованість його засудження, обговоривши доводи касаційних скарг і подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги і подання задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у хуліганстві, вчиненому групою осіб, з застосуванням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень групою осіб, в умисному вбивстві за попередньою змовою групою осіб з метою приховати інший злочин, відповідає фактичним обставинам справи і відповідно доказам у справі застосовано матеріальний закон.

Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1, суд виходив із сукупності зібраних по справі доказів.

Так, засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві в присутності захисника показував, що разом із ОСОБА_1 вживали спиртні напої біля кіоску, там між ними і ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої він безпричинно вдарив останнього пляшкою по голові. Потім із автомобіля ОСОБА_1 вони взяли газовий ключ і повернулись до кіоску, де знаходився ОСОБА_4, і ОСОБА_1 декілька разів ударив потерпілого газовим ключем по голові. Після чого відвезли ОСОБА_4 в район "Дробицького Яру" і втопили у ставку, а, повершувшись, наказали продавцю кіоска мовчати, погрожуючи її вбивством.

Такі показання засудженого ОСОБА_3 підтверджуються показами свідків ОСОБА_5- продавця кіоску та ОСОБА_6, який виявив труп потерпілого, а також узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, обшуку, відтворення обстановки і обставин події за участю засуджених.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_4 виявлено 6 забитих ран голови та обличчя, одна з яких супроводжувалася переломом лівої скроневої кістки, які є прижиттєвими і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Проведеною по справі судово-медичної експертизою встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від асфіксії внаслідок перекриття органів дихання водою.

За даними висновків судово-імунологічної експертизи на одязі ОСОБА_1 та на окремих фрагментах, вилучених з автомобіля ГАЗ-21 У, виявлена кров, походження якої не виключається від ОСОБА_4

За таких обставин твердження ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 у касаційних скаргах про необгрунтованість засудження є безпідставними.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 2 п.п. 9, 12 ст. 115 КК України (2341-14) .

Перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового і судового слідства.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного, який притягується до кримінальної відповідальності вперше, задовільно характеризується, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, міра покарання призначена ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) і підстав вважати призначене покарання м"яким колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника-адвоката ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1- без зміни.