Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

з участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 6 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Болехова Івано-Франківської області, мешканець м.Долина Івано-Франківської області, судимий у 2000 році за ст. 98 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, звільнений від подальшого відбування покарання у 2001 році в зв'язку з амністією,

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Також зазначеним вироком засуджені ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржений.

ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 26 жовтня 2003 року, близько 22 годин, на перехресті вулиць Коперніка та Грушевського у м.Болехові Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, при цьому побили потерпілого ОСОБА_6, заподіявши йому тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілого, що спричинили його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу щодо ОСОБА_2 закрити. У скаргах вони посилаються на те, що під час досудового слідства та розгляду справи у суді першої й апеляційної інстанції були істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, винуватість ОСОБА_2 не доведена, а докази його причетності до вчинення злочину зібрані із застосуванням недозволених методів ведення слідства. Також вважають, що у справі є достатньо доказів, які свідчать про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює докази суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Цих вимог закону суд не дотримався, доказам у справі належної оцінки не дав, а мотиви, з яких суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Суд визнав доведеною винуватість ОСОБА_2 та інших засуджених у вчиненні злочинів і послався на їх показання на досудовому слідстві, а також на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, дані протоколів слідчих дій.

Показання інших свідків суд до уваги не взяв і поставив під сумнів їх достовірність, як доказів у справі.

Такий висновок суду не ґрунтується на законі і суперечить вимогам ст. 67 КПК України, згідно з якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз змісту показань засуджених, даними на досудовому слідстві, коли вони визнавали себе винуватими у вчиненні злочинів, свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 свідчить про їх неузгодженість та суперечливість.

Так, з показань свідка ОСОБА_7, які наведенні у вироку, вбачається, що 27 жовтня 2003 року о першій годині ночі вона виявила на порозі свого будинку потерпілого ОСОБА_6, а на розі її будинку стоявОСОБА_4 та ще 3-4 чоловіки. Пізніше, коли вона йшла до сусідки зателефонувати у лікарню, то на вулиці знову бачила ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_8 пояснювала, що 26 жовтня 2003 року близько 22 години вона йшла до ОСОБА_7 по вул.Коперніка в м.Болехові і бачила бійку, яка відбувалася на вул.Грушевського на відстані 10-15 метрів від вул.Коперніка. Серед хлопців, які билися, вона пізнала ОСОБА_4. та ОСОБА_2

У своїх показаннях на досудовому слідстві засудженні ОСОБА_2,ОСОБА_5, ОСОБА_3 таОСОБА_4 зазначали, що бійка між ними та ОСОБА_6 відбувалась на вул.Коперніка, неподалік від будинку ОСОБА_7

Показання зазначених осіб суд поклав в обґрунтування своїх висновків про винуватість засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. у вчиненні злочинів, але не взяв до уваги того, що свідки вказують про час перебування ОСОБА_4. на вул.Коперніка в м.Болехові з різницею більше як у три години. Крім того, свідок ОСОБА_8 та засуджені у своїх показаннях на досудовому слідстві зазначали різні місця вчинення злочину. Суд не взяв також до уваги того, що свідок ОСОБА_8 не давала будь-яких свідчень про те, що під час тієї бійки, яку вона спостерігала, був побитий саме ОСОБА_6

Під час досудового слідства та судового розгляду справи свідки ОСОБА_9 і ' /span'ОСОБА_8 неодноразово міняли свої показання і наводили різні мотиви їх зміни. Свідок ОСОБА_9 також пояснювала, що під час розслідування справи її затримували і вона три доби перебувала в умовах ізоляції, де на неї чинився тиск та застосовувались заходи фізичного впливу з метою примусити її дати показання про обставини вбивства потерпілого ОСОБА_6, їй були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого вона зверталась до лікаря.

Ці обставини ставлять під сумнів достовірність показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і можливість використовувати їх як докази у справі, також суд в установленому законом порядку не перевірив показання свідка ОСОБА_7 про застосування щодо неї незаконних методів ведення слідства.

Про застосування незаконних ведення методів слідства, що стало причиною визнання вини у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_6, неодноразово заявляли засуджені ОСОБА_2,ОСОБА_5, ОСОБА_3 таОСОБА_4 Ці заяви засуджених суд визнав необґрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується. Перевірка заяв підсудних про застосування щодо них незаконних методів ведення слідства була проведена формально, шляхом лише допиту працівників міліції, яких обвинувачували у вчиненні таких дій. В порядку, передбаченому ст.ст. 94, 97 КПК України, ці заяви перевірені не були і процесуальне рішення з цього приводу не приймалось.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки ставлять під сумнів достовірність доказів, які покладенні в основу обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4., а також законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід усунути порушення закону, на які вказано в мотивувальній частині ухвали, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи ОСОБА_2 та інших засуджених про їх непричетність до вчинення злочину, доказам у справі дати належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 6 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2007 року щодо ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.