Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Орлянської В.І., Суржка А.В.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090170000234, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяці, звільнений 5 червня 2013 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за касаційною скаргою захисника Бордяковського І.А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Захисник БордяковськийІ.А., який діє в інтересах ОСОБА_1, у своїй касаційній скарзі, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого засудженому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не встановлено вартості викраденого майна, а висновок експерта по вартості майна визиває сумніви у сторони захисту. Крім того зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на доводи поданої стороною захисту апеляційної скарги в тому числі і щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину іншою особою.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він за те, що він 04 березня 2015 року, близько 2.00 години, маючи не зняту та непогашену у встановленому порядку судимість за умисні злочини, в тому числі і за корисливі злочини, діючи повторно, умисно, шляхом пошкодження стіни, проник у гаражне приміщення ОСОБА_4, що в АДРЕСА_2, звідки з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, таємно викрав майно потерпілого, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 5810,00 гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Гаврилюка С.М., який не підтримав касаційну скаргу захисника та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України не підлягають.

При розгляді доводів касаційної скарги захисника Бордяковського І.А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.

Твердження захисника про відсутність у діях засудженого ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на об'єктивному з'ясуванні обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, докази, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону, а саме, показання потерпілого ОСОБА_4; показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які узгоджуються між собою та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Дані, які б свідчили про бажання свідків обмовити підсудного судом першої інстанції не встановлено, а тому у суду не було підстав не довіряти цим показанням; дані протоколу обшуку квартири АДРЕСА_3 від 23 квітня 2015 року; дані протоколу огляду речей від 23 червня 2015 року; дані протоколу огляду місця події від 4 березня 2015 року; дані висновків експертів № 449 та 447.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам касаційної скарги, про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином мотивуючи своє рішення.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням у приміщення, повторно, а тому виходячи з встановлених судом фактичних обставин, дії винного вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги про невстановлення вартості викраденого засудженим майна, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Так, доводи касаційної скарги захисника про те, що не було встановлено вартості викраденого ОСОБА_1 майна, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме, показаннями потерпілого та свідків, даними протоколів обшуку та огляду, а також довідками ТОВ "Горган" на запит Калуського МВ УМВС про вартість речей у рамках даного кримінального провадження.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

При перевірці матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено зазначених у касаційній скарзі захисника порушень вимог кримінального процесуального закону.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання засудженому призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, характеру посягання та інших обставин, і є справедливим.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи поданих учасниками процесу апеляційних скарг, в тому числі і захисника Бордяковського І.А., і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляційних скаргах доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника, належним чином перевірено і спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони підтверджуються матеріалами кримінального провадження та ґрунтуються на вимогах закону.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і постановити законні та обґрунтовані рішення, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Бордяковського І.А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.