522/20208/15-к Про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне потерпілому у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого - 21.09.2017 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 вересня 2017 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160500005787 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Сирії, громадянина Сирії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст. 123 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого.

Так, 18 липня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, під час розмови на кухні зі своєю дружиною - ОСОБА_3, в ході якої виникла сварка на ґрунті ревнощів, знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, схопив кухонний ніж та наніс останній сім ножових поранень тулуба, в тому числі колото-різану рану передньої черевної стінки, проникаючу в черевну порожнину з пошкодженням печінки, ускладнену розвитком геморагічного шоку, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 762-2403/2015 від 03 вересня 2015 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Потім, ОСОБА_1 перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, після нанесення ножових поранень ОСОБА_3, наніс собі ножові поранення в область черевної порожнини, таким чином заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. В цей же день, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були доставлені до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла. Смерть ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з колото-різаною раною передньої черевної стінки, проникаючої в черевну порожнину з пошкодженням порожнини правої долі печінки та крововиливом в черевну порожнину. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала поліорганна недостатність.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, при перевірці доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив їх, обґрунтованих відповідей не дав, прийнятого рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, не мотивував. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що судом першої інстанції лише перелічено обставини, які пом'якшують засудженому покарання без зазначення, які з них є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_4, його захисник Мажеру І.О. та потерпілий ОСОБА_6 просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ст. 123 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, рішення суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як видно із вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який позитивно характеризувався за місцем проживання, раніше судимим не був, має на утриманні двох малолітніх дітей, позицію потерпілого, який до засудженого претензій не мав, визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину.

Одночасно, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Однак з таким рішенням колегія суддів погодитись не може та вважає його таким, що прийнято без урахування належним чином тяжкості вчиненого злочину та наслідків, що настали. В результаті нанесення семи ножових поранень потерпілій на ґрунті ревнощів, що призвели до смерті останньої, ОСОБА_1 залишив без матері двох малолітніх доньок.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд його взагалі не обґрунтував.

Колегія суддів вважає, що всі наведені судом першої інстанції дані про особу засудженого та обставини, які визнані судом такими, що пом'якшують покарання і були враховані судом при призначенні покарання та застосуванні ст. 75 КК України у даному конкретному випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого та необхідністю призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, суд апеляційної інстанції не дав обґрунтованих відповідей на всі її доводи та безпідставно залишив його без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІI від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.