Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів Кравченка С.І., Лагнюка М.М.,

при секретарі судового

засідання Холявчуку А.А.,

за участю прокурора Ємця І.І.

за касаційною скаргою захисника Хоміцької Т.Б. в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015260020001780,

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 жовтня 2016 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 1 ст. 137 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків.

Частково задоволено цивільний позов, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5585,91 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року цей вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано та направлено в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 відповідно до наказу № 184-К від 01.10.2014 року була прийнята на посаду старшої медичної сестри дошкільного навчального закладу № 48 комбінованого типу "Гніздечко", який розташований в місті Чернівці по вул. Крилова 2а.

01.10.2014 року наказом № 117-ос завідувача ДНЗ № 48 старша медична сестра ОСОБА_3, відповідно до наказу МОН України та МОЗ України № 298/227 від 17.04.2006 (z0523-06) "Про затвердження інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах" була призначена відповідальною особою за організацію харчування дітей у вищевказаному дошкільному закладі. Відповідно до посадової інструкції старшої медичної сестри, затвердженої наказом керівника ДНЗ № 48 № 133-ос від 10.11.2014 року, ОСОБА_3 була зобов'язана контролювати безпечність та якість продуктів харчування і продовольчої сировини, які надходять до шкільного закладу, здійснювати постійний контроль за якістю готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотримання термінів реалізації, виконання норм харчування (систематично проводить розрахунок хімічного складу та калорійності харчового раціону), відбором добових проб; контролювати закладку і правильність кулінарного оброблення продуктів, вихід страв, смакові якості їжі.

Крім цього, зазначеною посадовою інструкцією на старшу медичну сестру покладена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією; збереження життя і здоров'я дітей.

Тобто, вказаною посадовою інструкцією та відповідно до Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України № 298/227 від 17.04.2006 року (z0523-06) , на ОСОБА_3 було покладено професійні та службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх.

Однак, 12.11.2015 року ОСОБА_3, перебуваючи на робочому місці, перевіривши приготовлену на обід їжу, про що поставила свій підпис у журналі бракеражу готової продукції, несумлінно віднеслася до своїх обов'язків щодо дотримання температурних режимів страв в момент їх видачі дітям, тобто внаслідок неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, дозволила видачу їжі з надмірно високою температурою (відповідно до висновку комісії судово-медичних експертів № 011 від 02.03.2016 року).

Після чого приблизно о 12 год. 26 хв. вихованка вказаного ДНЗ малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок необережності розлила на себе гороховий суп, в результаті чого останній було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я у виді ошпарення обох стегон І - ІІ ступеню, 3%поверхні тіла, та спричинено істотну шкоду здоров'ю.

У касаційній скарзі захисник засудженої ставить питання про скасування постановлених судових рішень в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 137 КК України та закриття провадження за відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Стверджує, що судові рішення постановлені з неправильним застосуванням кримінального та істотними порушеннями кримінального процесуального законів. Наголошує, що в посадові обов'язки ОСОБА_3 не входить перевірка температурного режиму приготовленої їжі. Також жодними нормативними документами не передбачено здійснювати заміри температури приготовленої їжі і підзахисна не порушила ніяких норм при виконанні своїх обов'язків. Повідомляє, що Інструкція з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних начальних закладах, на яку посилається суд першої інстанції, втратила чинність до настання нещасного випадку. Зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 за 30 хв. до видачі їжі на групи знімає проби із готових страв, разом з тим визначення температурного режиму не передбачено в її обов'язки не входить. Вказує, що судом також встановлено, що вихованка ДНЗ ОСОБА_6 опіки отримала через власну необережність, а відповідальність за необережні дії вихованців дитячої установи, що призвели до ушкодження їхнього здоров'я, не передбачена посадовою інструкцією старшої медичної сестри. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на наведені доводи, не перевірив їх, не надав обґрунтовані відповіді та безпідставно залишив вироку суду в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 137 КК України без зміни, при цьому своє рішення належним чином не вмотивував, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Так, в апеляційній скарзі захисник Хоміцька Т.Б. ставила питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду, неналежною оцінкою доказів, істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Просила скасувати вирок та закрити провадження.

Зокрема, захисник повідомляла, що неналежна оцінка доказів, призвела до безпідставного засудження ОСОБА_3 На обґрунтування своїх доводів зазначала, що відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 за 30 хв. до видачі їжі на групи знімає проби із готових страв та перевіряє їх доброякісність, разом з тим визначення температурного режиму до посадових обов'язків ОСОБА_3 не відноситься. Вказувала на вимоги законодавства, якими чітко передбачено за якими критеріями повинна оцінюватися кожна страва, зазначаючи при цьому що температурний режим туди не входить. Наголошувала, що Інструкція з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних начальних закладах, на яку посилається суд першої інстанції, як на доказ винуватості, втратила чинність до настання нещасного випадку. Звертала увагу, що докази, на які послався суд у вироку, не доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України, а навпаки свідчать про відсутність в її діях складу злочину. Повідомляла, що не перевірено дотримання іншими працівниками графіку видачі готових страв. Зазначала, що не взято до уваги результати службового розслідування нещасного випадку, яке проводилось комісією з управління освіти Чернівецької міської ради та яким не встановлено будь-яких порушень з боку старшої медичної сестри. Стверджувала, що суд першої інстанції оцінив зібрані докази з порушенням вимог ст.ст. 23, 94, 95 КПК України і просила повторно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідити встановлені обставини справи та допитати обвинувачену, свідків, судово-медичного експерта та письмові докази.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник навела конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на ці та інші доводи апеляції відповіді не надав, формально стисло зазначив прохання, викладене в апеляційній скарзі, не вказав при цьому у чому полягають доводи апеляції, з достатньою повнотою їх не перевірив, не провів ретельного аналізу і оцінки доказів, на які посилалася захисник і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 137 КК України в ухвалі належним чином не вмотивував.

Доводів скаржника про необхідність проведення судового слідства через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та закриття кримінального провадження, апеляційний суд належним чином не перевірив, формально зазначив, що судом дотримано вимог закону, спрямованих на встановлення фактичних обставин у справі, безпосереднє дослідження доказів не провів, тим самим допустив упередженість.

Апеляційний суд в своїй ухвалі не дав аналізу доказів, досліджених судом першої інстанції, не виклав власних висновків щодо доводів захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та допущених районним судом порушень кримінального процесуального закону при дослідженні і оцінці доказів, не зважив, що жоден доказ не має наперед встановленої сили ( ч. 2 ст. 94 КПК України).

Наведене, згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, перешкодило апеляційному суду ухвалити обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду. в частині залишення без зміни вироку, підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити всі докази у провадженні, з урахуванням того, що захисник просила їх оцінити по іншому та закрити кримінальне провадження, перевірити усі доводи апеляційної скарги та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Хоміцької Т.Б. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року в частині залишення без зміни вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.