Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян Т.А., Романець Л.А.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020290000392 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, жителя АДРЕСА_1 неодруженого, непрацюючого, такого, що має середню освіту, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_1 у середині серпня 2015 року, на прохання своїх товаришів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з присадибної ділянки свого діда на АДРЕСА_2 якою він користується на законних підставах, зірвав дикоростучі рослини коноплі, відокремивши їх від центральних стебел та коренів, переніс до сараю вказаного господарства з метою приведення стану коноплі до придатного для вживання - висушив її. Частину коноплі подрібнив та за допомогою сита просіяв, пересипав до паперового згортку, переніс до будинку домогосподарства та продовжував зберігати для спільного вживання з вищезазначеними особами. У подальшому, 13 жовтня 2015 року у приміщенні веранди будинку ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно збув їм частину даного наркотичного засобу, а саме з паперового згортку відсипав частину коноплі у заздалегідь підготовлений засіб для куріння коноплі та надав їм для вживання, що вони й зробили. Іншу частину наркотичного засобу (коноплі) ОСОБА_1 продовжував зберігати у своєму домогосподарстві з метою спільного вживання з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до тих пір, поки вони не були виявленні та вилученні працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_1, у день збуту наркотичних засобів - 13 жовтня 2015 року, надав своє приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його винуватості, вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого внаслідок м'якості. У зв'язку з чим просить її скасувати та призначити новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав скаргу прокурора та просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зчастинами 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК кваліфіковані правильно, та у касаційній скарзі не піддаються сумнівам.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості, то вони є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК та роз'яснень, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне и достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, проте, апеляційний суд Вінницької області не дотримався вказаних вимог.

Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, дозволив оглянути своє домоволодіння, показав місце де він зберігав наркотичний засіб, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

З огляду на зазначене, а також зважаючи на відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд в достатній мірі врахував всі обставини справи, його рішення повністю відповідає принципу розумності та справедливості,є законним і належним чином умотивованим.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які б потягнули зміну чи скасування ухвали апеляційної інстанції.

З уваги на таке, ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а відтак касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, статтями 433, 434, 436 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.