Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Бобровницького А.Е., засудженого ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу відносно ОСОБА_1. за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1., захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону України від 12 лютого 2008 року,

Вироком військового суду Київського гарнізону від 12 листопада 2007 року військовослужбовець Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України

визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і, із застосуванням ст. 69 КК України, засуджений до позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Задоволено частково позов ОСОБА_3 і постановлено стягнути на її користь 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 19791 грн. 10 коп. матеріальної шкоди, 1044 грн. 56 коп. відшкодування витрат на проїзд та правову допомогу.

Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону України від 12 лютого 2008 року, за результатами розгляду апеляції військового прокурора Сумського гарнізону, вирок суду першої інстанції частково скасовано та постановлено виключити із вироку від 12 листопада 2007 року посилання на застосування до засудженого ст. 75 КК України.

Згідно з вироком суду, злочин ОСОБА_1 було вчинено за наступних обставин.

Близько 3 години ночі 26 березня 2007 року ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "BMW 320i" д.н.з. НОМЕР_1, в районі перехрестя проспекту Миру та вул. Колективної в м. Конотопі Сумської області, порушив п.п. 11.4 та 12.4 Правил дорожнього руху, а саме не вжив заходів для забезпечення безпеки руху, обрав небезпечну швидкість руху, яка перевищувала встановлені межі, внаслідок чого автомобіль під його керуванням виїхав на смугу зустрічного транспорту і зіткнувся з автомобілем "Opel Ascona 1/6" д.н.з. НОМЕР_2. Внаслідок зіткнення зазначених автомобілів загинули ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відповідно водій та пасажир автомобіля "Opel Ascona 1/6", а також отримала легке тілесне ушкодження пасажир "BMW 320i" ОСОБА_6

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 і захисник-адвокат ОСОБА_2, посилаючись на допущене судом істотне порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону, просить вирок апеляційного суду від 12 лютого 2008 року змінити, застосувати до засудженого ст. 75 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років із встановленням іспитового строку в два роки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, захисника-адвоката на підтримку касаційної скарги, потерпілої, яка поклалась на думку суду, прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Статтею 395 КПК України визначено, що касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Військовий місцевий суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вірно визнав винним ОСОБА_1. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Засудженому призначене покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України та із застосуванням ст. 69 того ж Кодексу нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку визначеному ст. 365 КПК України розглянув справу за апеляцією військового прокурора Сумського гарнізону і дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до засудженого ст. 75 КК України.

Визнати покарання, призначене ОСОБА_1 таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим не можна.

Істотного порушення кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи або неправильного застосування кримінального закону, судом касаційної інстанції не виявлено.

Проте, Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року № 270-VI (270-17) , який набрав чинності 7 травня 2008 року, санкцію ч. 3 ст. 286, за якою було засуджено ОСОБА_1., змінено. Виходячи зі вказаних змін, покарання визначено в межах від 5 до 10 років позбавлення волі.

Оскільки покарання ОСОБА_1 було призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років, застосування до нього ст. 69 КК України, з урахуванням внесених змін, являється зайвим, а тому посилання судів про застосування до засудженого ст. 69 КК України слід виключити із ухвалених у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1., захисника-адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На підставі ст. 395 КПК України виключити із вироків військового суду Київського гарнізону від 12 листопада 2007 року і військового апеляційного суду Центрального регіону України від 12 лютого 2008 року посилання про застосування до засудженого ОСОБА_1. ст. 69 КК України. В решті судові рішення залишити без зміни.