Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А., Кармазіна Ю.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

раніше судимого 21 січня 2000 року за

ч. 3 ст. 101 КК України (2341-14) до позбавлення

волі на строк п'ять років

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) до обмеження волі на строк чотири роки, за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено остаточне покарання позбавлення волі на строк шість років і три місяці.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 7 березня 2007 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї ОСОБА_2., що на АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спричинив ОСОБА_3. тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2. середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, істотні порушення кримінально-процесуального закону, застосування до нього недозволених методів слідства та порушення його права на захист. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні зазначених у вироку злочинах грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим.

Так, засуджений ОСОБА_1. як під час досудового слідства так і судового розгляду не заперечував, що саме він наносив удари руками та монтировкою по голові й тулубу ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

Потерпіла ОСОБА_2. підтвердила, що 14 липня 2007 року ОСОБА_1., будучи у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та завдав один удар в область обличчя і тулуба від чого вона впала на землю, а потім монтировкою завдав їй один удар по тулубу.

Потерпілий ОСОБА_3. стверджував про те, що саме ОСОБА_2. завдав йому декілька ударів в обличчя та по тулубу від яких він упав на землю. Після чого монтировкою, ногами та руками почав наносити йому численні удари у різні частини тіла.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_2. спричинено перелом лівої ліктьової кістки, який відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а ОСОБА_3. - тупу закриту травму грудної клітки, що супроводжувалася пневмотораксом і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., даними протоколів огляду місця події, огляду речового доказу, відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого ОСОБА_1., висновками судово-медичних експертиз щодо механізму заподіяння та тяжкості тілесних ушкоджень спричинених потерпілим ОСОБА_2. та ОСОБА_3., а тому доводи касаційної скарги про непричетність ОСОБА_1. до вчинення інкримінованих йому злочинів колегія суддів вважає безпідставними.

Дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) .

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1. про однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Необгрунтованими є й доводи засудженого про порушення його права на захист, оскільки як на досудовому слідстві та і в судовому засіданні ОСОБА_1. було роз'яснено право на захист, однак він відмовився від послуг захисника, про що свідчать його заяви.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. із заявами про застосування до нього недозволених методів слідства під час досудового слідства та судового розгляду не звертався, а у справі відсутні будь-які дані про вчинення органами досудового слідства неправомірних дій щодо нього.

Покарання ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , воно є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_1. в касаційному порядку не виявлено.

Підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, засудженого вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2007 року.