про залишення скарги без руху

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

МорозаМ. А., Наставного В. В., СлинькаС. С.,

розглянувши у судовому засіданні 18 вересня 2017 року у м. Києві касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_6,

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2017 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України (далі - КК) на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 427 КПК України (далі - КПК (4651-17) ).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу із вказівкою на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Також, відповідно до ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК.

Однак, потерпілі у касаційній скарзі не погоджуються із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надають їм власну оцінку, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність судового розгляду, що в силу вимог ст. 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Також, у скарзі не наведено мотивованих доводів та відповідних аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та наявність порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з якими воно підлягає скасуванню.

Крім того, до скарги не долучено копії оскаржуваних судових рішень, які мають бути завірені належним чином, як це передбачено Інструкцією з діловодства в загальних судах, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (v0173750-13) .

Вимоги до касаційного суду, викладені у скарзі потерпілих, не узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, згідно яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Отже, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК,

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без руху, надавши п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених недоліків.

Якщо недоліки касаційної скарги не буде усунуто в установлений строк, скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.