Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

суддів:

Єленіної Ж.М., Британчука В.В., Григор ’ євої І.В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області Коршуна Григорія Володимировича на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016050500002203 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК,

У касаційній скарзі заступник прокурора області, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. На думку автора скарги, при обранні заходу примусу не отримали належної оцінки суду суспільна небезпека злочину, його конкретні обставини, всі дані про особу винного, що призвело до призначення надто м'якого покарання.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою апеляційного суду від 11 квітня 2017 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він наприкінці серпня 2016 року в м. Гірнику зірвав невстановлену кількість дикорослих рослин снодійного маку для особистого вживання без мети збуту, який переніс у квартиру АДРЕСА_1, де їх висушив і виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який помістив у 4-х медичних шприцах об'ємом 5 мл вагою 0,135 г, 0,090 г, 0,067 г, 0,043 г в перерахунку на суху речовину. 19 грудня 2016 року вказаний наркотичний засіб у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено під час огляду особистих речей.

Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4. у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо необґрунтованої м'якості покарання, призначеного засудженому, не можуть вважатися спроможними.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засадособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом і розміром повинен бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Застосований захід примусу повинен найбільше сприяти досягненню передбаченої ч. 2 ст. 50 КК мети покарання - виправлення засуджених та попередженню нових злочинів.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Рішення суду про призначення ОСОБА_4покарання ґрунтується на наведених вимогах.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу засудженого, котрий на спеціальних обліках не перебуває, злочин вчинив уперше. Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

Проаналізувавши вказані обставини у своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають достатні підстави призначити ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі в межах санкції кримінального закону, за який його засуджено.

Таке покарання, на переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення засудженого йпопередження нових злочинів і не сприймається як явно несправедливе внаслідок м'якості чи недостатнє для досягнення мети покарання.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок належним чином перевірив викладені в ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши переконливі мотиви спростування. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, у касаційній скарзі заступник прокурора області не навів переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області Коршуна Григорія Володимировича на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 рокущодо ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.