Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016070000000009 від 07 січня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Матіка Р.І. на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 01 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Матіка Р.І.,

у касаційній скарзі захисник просить вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати та застосувати до нього ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначено ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду про те, що виправлення ОСОБА_1 неможливе без його ізоляції від суспільства та таким, що прийняте без урахування усіх обставин справи.

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладено відповідні обов'язки.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 07 січня 2016 року близько 12-ї години 50 хвилин в с. Грушово по вул. Леніна напроти будинку № 55, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21703 Пріора", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись з с. Нижня Апша у напрямку м. Тячів, діючи всупереч вимогам пунктів 1.5, 1.10. 12.3, 14.2"а", 14.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , розпочав виконувати обгін невстановленого слідством автомобіля, не переконавшись при цьому в безпечності цього маневру, а саме - те, що автомобіль марки "Шкода Октавія", державний номерний знак НОМЕР_2 Чеської республіки, який рухався позаду, під керуванням ОСОБА_3, вже виконував маневр обгону його автомобіля, а тому своїми діями створив перешкоду для руху водію ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_3, не маючи технічної можливості зупинити свій автомобіль шляхом екстреного гальмування, в процесі гальмування допустив зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля марки "ВАЗ 21703 Пріора", держаний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, у результаті чого останній втратив контроль за рухом транспортного засобу, виїхав на ліве узбіччя, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 01 лютого 2017 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи захисника про підтримання касаційної скарги, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, та конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення.

Так, апеляційний суд врахував, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який не працевлаштований, а також обставини, що пом'якшують покарання. Зокрема, як пом'якшуючі покарання обставини апеляційний суд врахував щире каяття засудженого, визнання ним своєї вини та добровільне відшкодування ним потерпілій завданої злочином матеріальної шкоди, про що зазначається в касаційній скарзі.

Врахував апеляційний суд і конкретні обставини вчинення злочину, необережну форму вини і наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, погодившись із доводами апеляційної скарги прокурора, та навів у вироку переконливі мотиви цього, зазначивши, що виправлення засудженого без ізоляції від суспільства неможливе, а покарання у виді позбавлення волі, яке йому необхідно відбувати реально буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі наближене до мінімальної межі санкції зазначеної частини цієї статті та мотивував своє рішення щодо необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Обставини того, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину настала смерть ОСОБА_4, а також того, що молодий за віком ОСОБА_1 не працевлаштований не визнавалася апеляційним судом такими, що обтяжують покарання, а тому такі доводи касаційної скарги захисника щодо допущеного неправильного застосування ст. 67 КК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника як на підстави для твердження про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, були враховані апеляційним судом при призначенні покарання ОСОБА_1, ці обставини не є безумовними і достатніми для скасування чи зміни вироку апеляційного суду.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 ч.ч. 1, 2 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги та зміни вироку апеляційного суду з підстав, зазначених у касаційній скарзі, не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 01 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Матіка Р.І. - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.