Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представника Міністерства економічного

розвитку і торгівлі Гаврюшенка В.В.,

представника Державної фіскальної

служби України Петричук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Новопавлівський гранітний кар'єр" (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства доходів і зборів України, в якому просило:

визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо направлення подання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 листопада 2013 року № 18176/5/99-99-22-03-01-16 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 286 від 7 березня 2014 року (v0286731-14) в частині застосування до Товариства спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Свої вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що 7 березня 2014 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видало наказ № 286 (v0286731-14) , яким до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на підставі подання Міністерства доходів і зборів України, у зв'язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 2 846 680,00 рос. рублів (697 436,60 грн.) по контракту № 25/12-12 від 25 грудня 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоСистема" (Російська федерація). Позивач вважає подання і наказ протиправними, оскільки ним було вжито вичерпних практичних заходів щодо повернення валютної виручки, а саме порушення допущено вперше та носить разовий характер.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Державною фіскальною службою України надіслані до суду письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідачі просили скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, представників відповідачів, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 грудня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоСистема" (Російська Федерація; надалі - ТОВ "ЕкоСистема"), був укладений контракт № 25/12-12А на поставку щебеню гранітного з природного каменю.

На виконання умов контракту Товариством було відвантажено на експорт щебінь гранітний на загальну суму 24 096 680,00 руб., за який нерезидентом було сплачено лише 21 250 000,00 руб. Залишок коштів у розмірі 2 846 680,00 руб. у передбачений законом 90-денний строк на розрахунковий рахунок позивача не надійшов (1 157 600,00 руб. - контрольна дата 25 серпня 2013 року, 829 200,00 руб. - контрольна дата 29 серпня 2013 року, 859 880,00 руб. - контрольна дата 19 вересня 2013 року).

13 червня 2013 року позивачем направлено на адресу ТОВ "ЕкоСистема" претензію № 4 (вихідний № 979), яка залишилася без відповіді.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "ЕкоСистема" про стягнення заборгованості у розмірі 697 436,60 грн. (2 846 680,00 руб.),(справа № 904/7376/13), 26 вересня 2013 року господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у даній справі.

23 квітня 2014 року господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7376/13 винесено рішення, яким стягнуто з ТОВ "ЕкоСистема" на користь Товариства заборгованість у розмірі 2 846 680 російських рублів та судовий збір у розмірі 13 948,73 грн.

Проте, 15 жовтня 2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 25 грудня 2012 року № 25/12-12А, за результатами якої складено 15 жовтня 2013 року акт № 739/228.00292304.

25 листопада 2013 року Міністерством доходів і зборів України направлено на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання "Про застосування спеціальних санкцій" № 18176/5/99-99-22-03-01-16, яким пропонується застосувати спеціальні санкції відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до шістдесяти українських суб'єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, та до ста семи іноземних суб'єктів господарської діяльності.

7 березня 2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України винесено наказ № 286 (v0286731-14) , пунктом 1 якого передбачено, що за порушення, пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: статтей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу. В пункту 11 додатку зазначено Товариство.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідачів та вищезазначеним наказом, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що пропонуючи Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в поданні від 25 листопада 2013 року № 18176/5/99-99-22-03-01-16 застосувати до позивача спеціальні санкції за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , Міністерство доходів і зборів України діяло в супереч нормам Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України від 9 листопада 2006 року № 340/672, та не пропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, а тому вказані дії є протиправними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, зазначив, що висновки суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства доходів і зборів України щодо пропонуванню Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в поданні від 25 листопада 2013 року № 18176/5/99-99-22-03-01-16 застосувати до Товариства спеціальні санкції за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) є помилковими, оскільки позивач не вжив необхідних та достатніх заходів для повернення валютної виручки на територію України, окрім того, визначення виду спеціальної санкції є виключною компетенцією Міністерства доходів і зборів України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновком суду апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-XII (959-12) (надалі - Закон N 959-XII (959-12) ).

Згідно зі статтею 1 Закону N 959-XII (в редакції від 4 липня 2013 року, що діяла на момент виникнення спірних відносин) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Статтею 35 Закону N 959-XII передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті 37 Закону N 959-XII за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Отже, законодавець визначає як право суб'єкта владних повноважень застосовувати до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності певний вид спеціальних санкцій, також даний орган має право на власний розсуд застосовувати чи не застосовувати офіційне попередження.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судами попередніх інстанцій, що до Товариство було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Державної податкової адміністрації визначає Порядок взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затверджений наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України від 9 листопада 2006 року N 340/672, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2007 р. за N 30/13297 (z0030-07) (надалі - Порядок N 340/672).

Пунктом 2.3. Порядку встановлено, що вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, визначається Державною податковою адміністрацією в залежності від змісту правопорушення згідно з вимогами статті 37 Закону N 959-XII.

Офіційне попередження Мінекономіки про можливість застосування спеціальних санкцій пропонується Державною податковою адміністрацією, якщо порушення допущено вперше та/або носить разовий характер або обсяги допущених порушень незначні та суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або іноземним суб'єктом господарської діяльності узято зобов'язання в найкоротший строк ужити практичних заходів, що призведуть до ліквідації порушення або гарантують у подальшому ліквідацію наслідків здійсненого порушення.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що питання відносно застосування певного різновиду санкцій чи офіційного попередження до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є саме дискреційними повноваженнями відповідачів, оскільки Міністерство доходів і зборів самостійно визначає вид санкції, аналізуючи правопорушення, а Міністерство економічного розвитку і торгівлі України самостійно приймає відповідне рішення.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначення виду спеціальної санкції є виключною компетенцією Міністерства доходів і зборів України, є правильним.

Окрім того, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 37 Закону N 959-XII, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Таким чином, законодавець передбачив право для зупинення дії спеціальної санкції чи її зміни, однак для цього суб'єкту необхідно вжити практичні заходи, що гарантують виконання порушених норм законодавства.

Враховуючи вищезазначені правові норми, одним із практичних заходів є подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариством не було вжито усіх практичних заходів, які б гарантували повернення валютної виручки на територію України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності оскаржуваних дій відповідачів та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 7 березня 2014 року № 286 (v0286731-14) в частині застосування до позивача спеціальної санкції.

Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, щзо мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.