Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника позивача - Ємець А.І.,

представників відповідача - Кондзерського А.В., Кошеля І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва до Державного підприємства завод "Арсенал" про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою Державного підприємства завод "Арсенал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року,

У січні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі - Управління ПФ) звернулося до суду з позовом до ДП завод "Арсенал" (далі - Підприємство) про стягнення з Підприємства заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) колишнім працівникам.

Зазначали, що Підприємство зобов'язане відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Посилаючись на те, що Підприємство має заборгованість з відшкодування пенсії за період з 25 серпня по 25 грудня 2014 року у розмірі 278 797,66 грн, просили стягнути вказану суму з відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Підприємство є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні ПФ.

У відповідача працювали особи, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ та яким призначено пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та особи, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ, та яким призначено пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Управлінням ПФ за період з 25 серпня по 25 грудня 2014 року здійснено витрати на виплату і доставку пенсій працівникам Підприємства, призначених на пільгових умовах на підставі пунктів "а" та "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у сумі 278 797,66 грн, які не відшкодовані.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги Управління ПФ про покриття витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (1058-15) (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про законність вимог управління ПФУ щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII, то на момент набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) (далі - Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) ), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

За змістом абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, висновок судів про обов'язок Підприємства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII працівнику за списком № 2, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо тверджень Підприємства в касаційній скарзі на те, що воно не є правонаступником ВО "Завод Арсенал", а тому не має заборгованості перед Управління ПФ, та посилання на чинні судові рішення, якими відмовлено у задоволенні подібних вимог Управління ПФ до Підприємства, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із статут ВО "Завод Арсенал", затвердженого Головою Держоборонпроммашу 14 листопада 1991 року, до складу об'єднання входив Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна (головне самостійне підприємство з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8), Центральне конструкторське бюро (самостійне підприємство за тією ж адресою), та ряд інших самостійних підприємств. Як Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна, так і Центральне конструкторське бюро були окремим юридичними особами (а.с. 106 - 113).

У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут ДП завод "Арсенал", зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 7 квітня 1994 року. Зі змісту статуту не вбачається, що Підприємство є правонаступником ВО "Завод Арсенал". В той же час, не заперечується факт утворення ДП завод "Арсенал" на виробничій базі саме колишнього головного самостійного підприємства з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8 (а.с. 114 - 123).

Також, з матеріалів справи вбачається, що Центральне конструкторське бюро постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року № 987 (987-98-п) перетворене у казенне підприємство (КП) "Центральне конструкторське бюро "Арсенал".

10 квітня 2009 року розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про перейменування КП "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" та реорганізацію державного підприємства завод "Арсенал" і державного науково-дослідного підприємства "Український технологічний центр оптичного приладобудування" № 525-р (525-2009-р) (далі Розпорядження № 525-р) прийнято пропозицію Національного космічного агентства України (далі НКАУ) щодо перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" в КП СПБ "Арсенал". Вирішено реорганізувати завод "Арсенал" і державне науково-дослідне підприємство "Український технологічний центр оптичного приладобудування" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал".

28 травня 2009 року наказом НКАУ "Про реорганізацію ДП завод "Арсенал" № 141 (далі Наказ № 141) на виконання Розпорядження № 525-р (525-2009-р) реорганізовано завод "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал"; припинено діяльність ДП завод "Арсенал".

16 листопада 2009 року комісією з припинення заводу "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал" було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків заводу "Арсенал" до КП СПБ "Арсенал" в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18 листопада 2009 року № 376.

Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ "Арсенал" прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання заводу "Арсенал" згідно з даними результатів інвентаризації станом на 1 червня 2009 року та балансу заводу "Арсенал" станом на 1 жовтня 2009 року, а 24 листопада 2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу "Арсенал".

24 березня 2011 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу "Арсенал" до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ "Арсенал", про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження № 525-р (525-2009-р) та Наказу № 141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження № 525-р (525-2009-р) у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал". Визнано незаконним та скасовано Наказ № 141.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 травня 2011 року проведено скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи ДП заводу "Арсенал" на підставі судового рішення.

Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року № 411 завод "Арсенал" поновив свою діяльність внаслідок виділення з КП СПБ "Арсенал".

Як вбачається з довідок, виданих особам, які містяться в матеріалах справи, вони видані ДП завод "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал" про те, що ці особи працювали повний робочий день на ДП завод "Арсенал" та ВО "Завод Арсенал".

Крім того, дійсно, постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, 19 березня 2015 року, 28 липня 2015 року відмовлено Управлінню ПФ в задоволенні позову про стягнення з Підприємства заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

При цьому, суди виходили з того, що при створенні ДП завод "Арсенал" шляхом виділу зі складу КП СПБ "Арсенал" державному підприємству як правонаступнику не передавалися зобов'язання по сплаті сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишніх працівників ВО "Завод Арсенал" та ДП завод "Арсенал".

Однак, ці рішення колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

По-перше, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження № 525-р (525-2009-р) у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал" та Наказ № 141, внаслідок чого вважається відновленим попереднє правове становище Підприємства.

По-друге, розподільчий баланс майна, прав та обов'язків між КП СПБ "Арсенал" та ДП завод "Арсенал", затверджений Головою Державного космічного агентства України 7 вересня 2012 року, в частині неповернення обов'язків щодо сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишніх працівників суперечить зазначеному рішенню суду.

По-третє, особи, яким призначено пільгову пенсію, працювали у цехах, що належали Підприємству до приєднання, а тому справедливим буде рішення про відшкодування витрат саме відповідачем.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги у цій справі висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державного підприємства завод "Арсенал" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.