Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,

при секретарі судового засідання Асановій Є.С.,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

заявника ОСОБА_1,

захисника Жукова В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 вересня 2017 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальному провадженню № 12015170090000492 та вказану заяву повернуто ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі, за її змістом, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується з висновком суду щодо того, що він не є учасником судового провадження, за наслідками якого ухвалено вирок про перегляд якого за нововиявленими обставинами він ставив питання.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та захисника Жукова В.В. на підтримання касаційних вимог, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшлависновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

З огляду на ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції ці вимоги закону належним чином не виконані при перевірці доводів заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальному провадженню № 12015170090000492.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Накай М.В., укладену 26 березня 2015 року та визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно зі змістом зазначеного вироку, за обставин, встановлених судом та детально описаних у ньому, ОСОБА_3 визнано винуватим у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, скоєного ОСОБА_1

Не погодившись з вказаним вироком ОСОБА_1 подав заяву про його перегляд за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що слідчий в порушення вимог ст. 217 КПК України безпідставно виділив в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо нього. При цьому, ОСОБА_1 зазначена обставина стала відомою лише під час судового розгляду справи відносно нього.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою та її повернення ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтував його тим, що останній не є учасником судового провадження згідно з вимогами ст. 460 КПК України та не наділений правом подавати таку заяву.

З таким висновком погодився і апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказавши, що так як ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України, тобто за заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, який вчинив ОСОБА_1, матеріали кримінального провадження стосовно якого виділені в окреме провадження, то останній не є учасником вказаного кримінального провадження, а тому не є особою, повноваженою подавати заяву про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами його розгляду за нововиявленими обставинами.

З наведеним висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки, як убачається з вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року при викладенні встановлених судом фактичних обставин зазначено про присутність ОСОБА_3 під час вчинення злочину ОСОБА_1 з детальним описом усіх обставин подій 05 - 06 лютого 2015 року та, при цьому, вказано, що відносно останнього порушено кримінальне провадження.

Крім того, така позиція судів першої та апеляційної інстанцій суперечить наведеній в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15 правовій позиції, застосування якої в силу ст. 458 КПК України є обов'язковим.

Тому, викладений в оскаржуваних судових рішеннях висновок про те, що ОСОБА_1 не є учасником судового провадження є передчасним, в зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України необхідно скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого, врахувавши все зазначене суду слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIIІ від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 травня 2016 року скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженнюне підлягає.