Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Кармазіна Ю.М. і Федченка О.С.,

за участі прокурора

Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 6 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2007 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця села Iвангорода Запорізького району Запорізької області, мешканця міста Запоріжжя, такого, що не має судимості, -

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) до штрафу в сумі 12 750 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік.

На підставі вимог ст. 49 КК України (2341-14) ОСОБА_1звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи посадовою особою Запорізького будівельного технікуму, був наділений повноваженнями вирішувати питання продовження договорів оренди у приміщеннях технікуму. У квітні - травні 1998 року в зв'язку з несвоєчасним виконанням ПМПФ "Хна" умов договору оренди він за можливість подальшого укладення договору оренди вимагав у ОСОБА_2 (директора ПМПФ "Хна") виготовити йому безоплатно двоє дерев'яних дверей. Зазначені двері вартістю 100 гривень 51 копійок було виготовлено та передано ОСОБА_2 ОСОБА_1.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про скасування судових рішень щодо нього із закриттям провадження у справі. Свою вимогу він обгрунтовує тим, що судом його засуджено незаконно, оскільки він злочину не вчиняв. Зазначає, що судом у вироку не зазначено, яку саме посаду він обіймав і чи входило до його посадових обов'язків укладення та контроль за договорами оренди у технікумі. Цими питання займався директор, а він лише виконував технічну роботу з цього приводу. Крім того, вказує, що контроль за правильністю укладення договорів та стягнення плати по них здійснювалося регіональним фондом державного майна, які ніяких порушень не виявляли. Не заперечує того, що ОСОБА_2 виконував для нього замовлення з відновлення дверей з наданих ним старих дверей і на умовах взаємозаліку за надані останньому послуги. ОСОБА_1. також зазначає, що ОСОБА_2 давав суперечливі показання, протягом досудового слідства та судового розгляду неодноразово їх змінював, тому їх не можна було класти в основу вироку. Зазначає про застосування до нього незаконних методів ведення слідства - погроз насильства та психологічного тиску.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Опанасюка О.В., який вважав, що в задоволенні скарги має бути відмовлено, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_1у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самого ОСОБА_1, в яких він фактично не заперечував факту виготовлення для нього дверей ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що він дійсно орендував приміщення у технікумі, в якому працював ОСОБА_1., дійсно на прохання останнього виготовляв для нього двері, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які здійснювали роботи по виготовлеленню дверей за вказівкою ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_5 - директора технікуму, про те, що він не знав усіх подробиць укладення договору оренди саме з фірмою "Хна", а дані питання фактично вирішував ОСОБА_1., даними письмових доказів, даними висновку судово-товарознавчої експертизи про вартість виготовлених дверей, іншими доказами.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1у вчиненні злочину. Тому колегія суддів вважає необгрунтованими викладені у скарзі ОСОБА_1доводи про незаконність його засудження. Також колегія суддів не погоджується з доводами скарги ОСОБА_1, про те, що в його компетенцію не входило вирішення питань оренди приміщень технікуму. Наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1повноважень по укладенню договорів оренди приміщень технікуму, а також координацію цих питань у подальшому. Iз показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що остаточне рішення про розірвання договорів приймав він за доповіддю з цих питань ОСОБА_1Доводи скарги про необгрунтованість покладення судом в основу вироку показань свідка ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними. Показанням цього свідка було дано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, вони у суду не викликали сумніву, а тому їх правильно було визнано належним та достатнім джерелом доказів і покладено в основу вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1за ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) є правильною.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б тягли зміну чи скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено. Посилання у скарзі ОСОБА_1про застосування незаконних методів слідства не підтверджені матеріалами справи. Крім того аналогічні доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, вони спростовані з наведенням у вироку грунтовних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, засудженого вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 квітня 2007 року.