5-489км08 Про незаконне виготовлення підроблених купюр - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 02 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 199 КК України (2341-14) на три роки;

- за ч. 2 ст. 199 КК України (2341-14) на п'ять років.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1804 грн. 90 коп. судових витрат.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він в середині червня та 01 серпня 2006 року за місцем свого проживання АДРЕСА_1 на багатофункціональному копіювальному пристрої "НР 32131" двічі незаконно виготовив підроблену купюру номіналом 50 гривень.

Підроблені купюри ОСОБА_1 перевіз 21 червня та 09 серпня 2006 року в м. Харків, де за встановлених судом обставин їх збув, передавши в якості оплати за проїзд водію таксі ОСОБА_2.

Згідно з даних висновків криміналістичних експертиз грошові білети України номіналом 50 гривень (серійні номери ДЛ 0103359-2004 року і ДУ 4523934-2004 року випуску), які ОСОБА_1 збув ОСОБА_2, виготовлені не підприємством, яке здійснює випуск цінних паперів і грошових білетів України, а виготовлені струйно-крапельним способом з використанням множинної кольорової струйно-крапельної техніки.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, вказуючи про вчинення ОСОБА_1 двох тотожних діянь і в зв'язку з цим зайвої кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 199 КК України (2341-14) , які, на його думку, охоплюються ч. 2 цієї статті. Вважає, що суд, звільнивши засудженого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням, не поклав на нього передбачені ст. 76 цього Кодексу обов'язки, що унеможливило виконання такого покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими судом в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України (1001-05) доказами.

Згідно ст. 33 КК України (2341-14) сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

Iз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було засуджено за те, що він двічі, а саме 21 червня і 09 серпня 2006 року, виготовив, зберігав, перевозив з метою збуту та збув підроблену національну валюту України і його дії суд кваліфікував за частинами 1 та 2 ст. 199 КК України (2341-14) .

Ураховуючи те, що засуджений вчинив два злочини, які передбачені різними частинами однієї статті КК як самостійні склади злочинів, то вважати, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частинами першою і другою ст. 199 КК України (2341-14) , підстав немає.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Згідно з даних висновку службової перевірки, яку ініціював касаційний суд, суперечність між оригіналом вироку та його копією (долученого до касаційного подання прокурором) щодо покладення на засудженого ОСОБА_1 обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) , виникла внаслідок технічної помилки, в зв'язку з чим у резолютивній частині копії вироку був вилучений абзац стосовно покладення на засудженого цих обов'язків.

Отже, суддя постановив вирок, яким ОСОБА_1 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених частинами першою та другою ст. 199 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Таким чином, доводи прокурора про унеможливлення виконання призначеного ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням в зв'язку з відсутністю покладеного на нього відповідного обов'язку, є безпідставними.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддівухвалила:

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Харківської області по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 відмовити.