742/3768/16-к Про порушення правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, виїзд на зустрічну смугу та скоєння наїзду на велосипедиста, у наслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер - 11.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні 11 вересня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року щодо нього,

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. ПрилукиЧернігівської області, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду, ОСОБА_4 26 вересня 2016 року о 17.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Форд Транзит", рухався по вул. Чехова в напрямку вул. Перемоги в м. Прилуках. Поблизу будинку АДРЕСА_3 він, порушивши пункти 2.3 "б", 2.9 "а", 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також ставить вимогу про зміну вироку суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Зазначає, що суди не в повній мірі врахували пом'якшуючі покарання обставини, у зв'язку з чим ставить питання про призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Просить врахувати при цьому повне визнання ним вини та відшкодування заподіяної шкоди, а також виключити з вироку посилання на його перебування під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки сторона обвинувачення не довела достатніми та належними доказами факт перебування його під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння. У доповненні до касаційної скарги засуджений ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду з підстав формальної оцінки доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, доповнення до неї та додані копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Разом з тим, доводи засудженого про те, що на час вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, спростовуються матеріалами провадження за скаргою, та, на думку колегії суддів касаційного суду, повно й об'єктивно досліджені в цій частині місцевим, а в подальшому й апеляційним судом.

Так, відповідно до ст. 370 КПК (4651-17) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно приписів статей 84, 85, 86 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд першої та апеляційної інстанції не допустив порушень кримінального процесуального закону.

Так, районний суд, обґрунтовуючи свій висновок, про перебування ОСОБА_4 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, послався на висновок КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня" щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 вересня 2016 року № 134, складеного на підставі Акту медичного огляду ОСОБА_4 Вказаний акт був складений о 18.45 год. 26 вересня 2016 року, тобто менше ніж через 2 години після ДТП, адже ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення 26 березня 2016 року о 17.30 год.

Крім того, показання свідка ОСОБА_6, надані в суді першої інстанції, щодо прибуття його на місце ДТП, де він побачив на зупинці ОСОБА_4, який вживає горілку, не спростовують факту перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом.

На думку суду апеляційної інстанції районний суд обґрунтовано визнав, що ОСОБА_4 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки зазначені у вироку суду докази на підтвердження цього факту є належними, допустимими, достатніми, достовірними та не викликають сумнівів у колегії суддів. З таким висновком погоджується і касаційна інстанція.

Таким чином, за встановлених судом обставин, дії засудженого за ч. 2 ст. 286 КК кваліфіковано правильно.

З доводами засудженого про суворість призначеного йому покарання колегія суддів також не може погодитися.

З огляду на положення статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_4, суд першої інстанції, як вбачається з вироку суду, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, який в силу cт. 89 КК не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, однак посередню за місцем проживання та має на утриманні 2 неповнолітніх дітей. Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_4 судом першої інстанції враховано й те, що у загиблого ОСОБА_5 залишилось 3 неповнолітніх дітей та думку потерпілих, які наполягали на суворості покарання.

Також, міськрайонний суд взяв до уваги обставину, що пом'якшує ОСОБА_4 покарання, якою визнав часткове відшкодування ним завданого збитку, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Саме таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК і підстави для його пом'якшення, як про це просить засуджений у своїй скарзі, відсутні.

Тим більше, як вбачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, наведені у апеляційній скарзі засудженого доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірені та враховані апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована і відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі засудженого не наведено мотивованих доводів щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити засудженому ОСОБА_4у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року щодонього.