Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12015100080013149 в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року щодо ОСОБА_1,

Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, через мережу "Інтернет" незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину - амфетамін у великих розмірах, загальною масою 7,244 г, яку переніс та продовжив зберігати за місцем свого проживання без мети збуту. 17 березня 2016 року в період часу з 15 год. 04 хв. по 16 год. 28 хв. в приміщенні квартири ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді від 19 лютого 2016 року проведено санкціонований обшук, в ході якого вилучено паперові згортки з вказаною особливо-небезпечною психотропною речовиною - амфетаміном.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та правильності кваліфікації його дій, вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості.

Разом з цим, зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін у зв'язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

З огляду на положення статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

А з огляду на положення ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_1 з урахуванням положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував належним чином, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є злочином середньої тяжкості, предмет злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на спеціальних обліках не перебуває, тривалий час не вживає психотропної речовини, його вік та добросовісну поведінку під час кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання -щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 районним судом покарання за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 75 КК України.

Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Суд апеляційної інстанції в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, які є аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з мотивів зазначених у касаційній скарзі прокурора, а тому вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення йоскарженню не підлягає.